Калінін Гаврило Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калінін Гаврило Григорович
Народження 15 серпня 1922(1922-08-15)
Q25509158?, Kalachinsky Uyezdd, Омська губерніяd, РСФРР
Смерть 22 березня 1995(1995-03-22) (72 роки)
Київ, Україна
Поховання Лісове кладовище
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1956) і Сталінградське військове танкове училище (1942)
Партія КПРС
Звання Генерал-майор танкових військd
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» медаль «За бездоганну службу»

Гаврило Григорович Калінін (нар. 15 серпня 1922(19220815), село Воскресенка, тепер Калачинського району Омської області Російська Федерація — 22 березня 1995, місто Київ) — радянський військовий діяч. Герой Радянського Союзу (31.03.1943), генерал-майор танкових військ. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання (1963—1967 рр.).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Закінчивши сім класів, працював складачем, заступником начальника цеху в друкарні «Камчатська правда». У 1941 році переїхав у місто Сталінград і працював на метизному заводі.

У Червоній армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Сталінградське військове танкове училище. Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1942 року. Воював на Південно-Західному, Донському, 2-му Українському фронтах. Служив командиром танку 441-го танкового батальйону 110-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу 1-ї гвардійської армії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм молодшому лейтенанту Калініну Гавриїлу Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 923)[1].

Член ВКП(б) з 1943 року.

Під час Курської битви брав участь у битві під Прохорівкою, був важко поранений.

Після війни продовжував службу в армії. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу в Ленінграді, в 1956 році — Військову академію бронетанкових військ.

У 1973—1978 роках — начальник Свердловського суворовського військового училища.

З 1978 року генерал-майор танкових військ Калінін — у відставці. Жив у Києві. Помер 22 березня 1995 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1

Посилання[ред. | ред. код]

  • Калінін Гаврило Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).