Камінер Сергій Михайлович
| Сергій Михайлович Камінер | |
|---|---|
| Сергей Михайлович Каминер | |
 | |
| Народився |
26 серпня 1908 Нижній Новгород |
| Помер |
27 вересня 1938 (30 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» (Московська область) |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | Шаховий композитор-етюдист |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана |
Сергій Михайлович Камінер (нар. 26 серпня 1908, Нижній Новгород — 27 вересня 1938) — відомий радянський шаховий композитор-етюдист. Багато його етюдів посіли найвищі місця на шахових конкурсах 1920-1930-х років. За основним фахом — хімік-технолог. Розстріляний у тридцять років під час Великого терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Сергій Михайлович народився 1908 року в Нижньому Новгороді. У 1926 році вступив на хімічний факультет МДТУ ім. Баумана, де отримав диплом інженера-хіміка. Пізніше жив у Ленінграді і Москві, працював інженером-технологом. Останнє місце роботи: Москва, начальник технічного відділу управління «Главрезина».
З дитинства захопився шахами, був сильним майстром практичної гри. Один із засновників радянської етюдной школи.[1]
Перший етюд Камінер опублікував у 1924 році. Загалом він склав 65 етюдів. 27 з них відзначені високими нагородами на конкурсах, 3 здобули найвищий приз, 9 — другий чи третій. 12 етюдів увійшли в Альбом ФІДЕ» за 1914-1944 роки. У 1932-1938 роках Камінер і Е. Сомов-Насімович були редакторами відділу етюдів шахової газети «64». Опублікував низку методичних статей, був суддею в етюдних конкурсах цієї газети. Заарештований 17 серпня 1938 року, звинувачений у приналежності до контрреволюційної терористичної організації. 27 вересня 1938 року засуджений ВКВС СРСР до розстрілу, розстріляний того самого дня. Місце поховання - Московська область, полігон Комунарка. Реабілітований 11 липня 1956 р.[2]
Незадовго до арешту Камінер, у передчутті біди, передав своєму багаторічному другу Михайлові Ботвиннику зошит зі своїми етюдами[3]. Після смерті Сталіна ці матеріали стали основою для збірки етюдів Камінера (Кофман, 1981).
Оцінки[ред. | ред. код]
«Він одразу за майстерністю став в один ряд з такими корифеями, як Олексій Троїцький, брати Платови і Леонід Куббель» (М. М. Ботвинник).[4]
«Камінер склав небагато етюдів, але кожен його новий твір був завжди подією в композиторському світі».[5]
«Глибокий, талановитий С. Камінер володів винятковим почуттям рівноваги, гармонії, природності, і всі його етюди здаються ендшпілями зіграних партій».[6]
Вибрані етюди[ред. | ред. код]
Камінеру подобались етюди з легкофігурним матеріалом, насичені яскравою, дотепною грою і контргрою, з ефектними, нешаблонними комбінаціями.
II приз газети "Труд", 1935
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |        | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Розв'язок:
1. h6-h7 Сd1-h5! 2. Кд6-f4!! (2.һ8Ф? З:g6+ і 3... Се7)
- Сенс ходу, як з'ясується на 7-му ході — розкрити діагональ d8-h4.
2 ... g5:f4 3. h7-һ8Ф Сһ5-g6+ 4. Крb1-a1 Са3-e7! 5. Кд1-f3!! Се7-f6+ 6. Кf3-e5+ Крf7-e7 7. Фһ8-h4!! Сf6:h4 8. Ке5:g6+
I приз «Шахового листка», 1927
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |    | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Розв'язок:
1. Ла3-c3+ Крс5-b5 2. Лс3:c6!! Лһ1-g1! 3. Сд4-f3 Лд1-g3 4. Крd3-e2! Лд3:f3! 5. Лс6-h6!!
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ф. С. Бондаренко. Триумф советского шахматного этюда. Киев, Здоров’я, 1984.
- ↑ Списки жертв. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
- ↑ М. М. Ботвинник. Предисловие к книге: Кофман Р. М. Избранные этюды С. Каминера и М. Либуркина, стр. 4.
- ↑ Кофман Р. М., стр. 3.
- ↑ Гербстман, 1937, стр. 70
- ↑ Гурвич А. С., стр. 98.
Література[ред. | ред. код]
- Гербстман А. О. Современный шахматный этюд. М.: ОГИЗ — Физкультура и туризм, 1937, стр. 67-70.
- Гурвич А. С. Этюды. — М.: ФиС, 1961, 2-е изд. — 190 с.
- Каминер С. М. Этюдная композиция за 4 года (1932—1935). В «Шахматном ежегоднике (1932—1935)», 1937.
- Кофман Р. М. Избранные этюды С. Каминера и М. Либуркина. М.: Физкультура и спорт, 1981, стр. 6-54.
- Гродзенский С. Неоконченная песня. // «64 — Шахматное обозрение». — 1991. — № 4. — С. 14—15, 22—23.