Канюк Сергій Іванович
| Канюк Сергій Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Кс. Недоленко, К. Юнак, С. Аннюта | |||
| Народився |
15 липня 1880 Хлівище Кіцманський повіт Герцогство Буковина | |||
| Помер |
15 березня 1945 (64 роки) Маріїнськ Кемеровська область РРФСР | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  СРСР | |||
| Діяльність | журналіст | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
Сергі́й Іва́нович Каню́к (за іншими даними — Канюка; псевдо — Кс. Недоленко, К. Юнак, С. Аннюта; 15 липня 1880, Хлівище (нині — Кіцманський район, Чернівецька область) — 15 березня 1945, Маріїнськ, Кемеровська область, РРФСР) — український радянський громадський діяч, письменник, педагог, публіцист.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Батько — лісничий — помер в 1882 році, мати — Канюк Зиновія, селянка, народна поетеса, виховувала сімох дітей.
Навчався в Кіцманській школі. 1900 року закінчив вчительську семінарію, працював учителем у Вашківецькому повіті.
1910 року — шкільним інспектором у Вашківцях — рекомендував його Осип Маковей.
Працював журналістом. Товаришував з Володимиром Кобилянським, Дмитром Макогоном, Іваном Синюком, Євгенією Ярошинською.
За часів розпаду Австро-Угорської імперії виступав за возз'єднання Буковини з Україною.
1918 року — один із організаторів Компартії Буковини, голова її першого ЦК. За його участю створюються партійні осередки в буковинських селах і містечках.
Редактор газет «Воля народу» — в 1919—1920 роках, у 1921 — «Громада».
В березні 1921 року був делегатом від Буковини на Ясській конференції.
1921 року в Чернівцях підготував й таємно видав «Співанник робочих».
Переслідувався румунською окупаційною владою, зазнавав арештів.
1922 року нелегально емігрував до СРСР. Працював у Наркоматі освіти, у Харківській центральній бібліотеці.
Автор віршів, оповідань, нарисів, статей, підготував до видання власний «Буквар» і посібник для вчителів «Дидактику» — не були опубліковані.
В кінці квітня 1934 року його заарештували, звинувачений в «веденні шкідливої роботи в системі Наркомату освіти, підготовці терористичного акту проти центрального керівництва в Україні» та у підтримуванні регулярного зв'язок із своїм сином, «який керував фашистською молодіжною організацією на Буковині». 25 травня 1934 року засуджений на десять років позбавлення волі, перебував у місцях ув'язнення в Сибіру.
Перебував у таборі навіть після формального закінчення терміну покарання. Помер 13 березня 1945 року не дочекавшись звільнення.
Є автором оповідань: «П'ятнадцять літ», «Послідній рецепіс», «Старий грабар», «Судьба».
В УРСР були випущені його книги:
- «Буковина під чоботом румунських бояр»,
- «Буковина в румунській неволі».
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 195 . http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
- О. Д. Огуй. Канюк Сергій Іванович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 87. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Д. Д. Герцюк. Канюк Сергій Іванович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Твори // Образки з життя. — Львів, 1889.
- Канюк Сергій Іванович // Шевченківський словник. — Київ, 1977. — Т. 1. — С. 276.
- Канюк Сергій Іванович // Література і мистецтво Буковини в іменах: Словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек». — С. 113. — ISBN 966-8500-64-4.
- Василиненко П. М. Слово полум'яного борця [про Сергія Канюка]/ Петро Василиненко // Ужгород: Карпати, 1977.
- Гусар Ю. Прах — на цвинтарі ГУЛАГу [про Сергія Канюка] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2 липня (№ 49). — С. 3.
- Гусар Ю. «Анюта» — псевдонім патріота [Сергій Канюк]/Юхим Гусар // Правдивий поступ. — 2003. — травень — С. 2.
- Погребеник Ф. Збірочка революційних пісень [про творчість Сергія Канюка]/ Федір Погребенник // Жовтень. — 1959. — № 2.
- Фостій І. Незгасна його зоря / Іван Фостій // Радянська Буковина. — 1989. — 11 квітня.
- Меленчук О. Зосталося найголовніше — твори Сергія Канюка // Канюк С. Твори: оповідання, новели, ескізи, повість, поезії / [упорядкув., передм. Ольги Меленчук ; редагув. і післямова Богдана Мельничука]. — Чернівці: Букрек, 2020. — С. 5–23.
- Експерт
- Літературно-мистецьке життя Вашківців [Архівовано 15 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Видатні особистості Хлівищ
- Реабілітовані історією. — Чернівці, 2007 — С. 438—446 (220—224) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Батька засудили за фото сина
- Канюк С. Дидактика: доповнена «Основами льогіки»: для вжитку учител. семинарий і учителів нар. шкіл / Сергій Канюк. — Чернівці: Накладом т-ва «Укр. школа», 1911. — 118, 2 с. [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]