Карамишев Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карамишев Петро Васильович
Народився 1905
Сердобськ, Сердобський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 24 березня 1941(1941-03-24)
Київ, Українська РСР, СРСР
·вогнепальне поранення
Країна  Російська імперія
 Російська республіка
 РРФСР
 СРСР
Діяльність політик
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання капітан державної безпеки
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карамишев.

Петро́ Васи́льович Карами́шев (1905, Сердобськ, Сердобський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія — 24 березня 1941(1941-03-24), Київ) — радянський діяч органів державної безпеки, капітан державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1939).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1905(1905) року в родині селянина-бідняка в місті Сердобськ, тепер Пензенська область, Росія. Здобув початкову освіту. Працював у господарстві батька. З 1921 року був співробітником політпросвіти.

У 1922 році вступив до комсомолу, перебував на відповідальній комсомольській роботі: відповідальний секретар волосного комітету РКСМ, член бюро Сердобського повітового комітету ВЛКСМ, секретар редакції газети «Красная деревня» у місті Сердобську. У 1927–1928 роках — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Сердобського повітового комітету ВЛКСМ.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928 році працював судовим виконавцем народного суду, секретарем виконавчого комітету Сердобської районної ради Середньо-Волзької області.

У серпні 1928 — лютому 1929 року — експедитор-діловод Балашовського окружного відділу ДПУ. У лютому 1929 — червні 1930 року — помічник уповноваженого інформаційного відділу Камишинського окружного відділу ДПУ. У червні 1930 — квітні 1931 року — уповноважений Єланського районного відділу ДПУ Нижньо-Волзького краю. У квітні 1931 — 1932 року — т.в.о. начальника Єланського районного відділу ДПУ Нижньо-Волзького краю.

У 1932 — січні 1933 року — курсант Центральної школи ОДПУ СРСР. У січні 1933 — січні 1935 року — заступник начальника політичного відділу Бандурської машинно-тракторної станції по ДПУ-НКВС Арбузянського району Одеської області.

У січні — серпні 1935 року — уповноважений 1-го відділення секретно-політичного відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області. У серпні — грудні 1935 року — оперативний уповноважений 1-го відділення секретно-політичного відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області. У грудні 1935 — листопаді 1936 року — оперативний уповноважений 7-го відділення секретно-політичного відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області. У листопаді — грудні 1936 року — помічник начальника 1-го відділення секретно-політичного відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області. У грудні 1936 — травні 1937 року — помічник начальника 1-го відділення 4-го відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області. У травні — серпні 1937 року — начальник 5-го відділення 4-го відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області. У серпні — жовтні 1937 року — помічник начальника 4-го відділу УДБ УНКВС по Ленінградській області.

7 жовтня 1937 — 3 березня 1938 року — заступник начальника УНКВС по Рязанській області РРФСР.

3 березня 1938 — 15 січня 1939 року — начальник УНКВС по Миколаївській області.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Олександрійській виборчій окрузі № 131 Миколаївської області.

4 серпня 1939 року заарештований органами НКВС. Засуджений Військовим трибуналом військ НКВС Київського округу на процесі 18–23 березня 1941 року за статтею 206-17 «б»[1] Кримінального кодексу УРСР до вищої міри покарання. Розстріляний.

Не реабілітований.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кримінальний Кодекс УСРР зі змінами на 15 вересня 1935 р.
    Стаття 20617.
    а) За зловживання владою, перевищення влади, бездіяльність влади, а також недбайливе ставлення до служби особи начальницького складу Робітничо-селянської Червоної армії, якщо ці вчинки систематично або з корисливих міркувань чи внаслідок іншої особистої заінтересованості, а також якщо вони мали своїм наслідком дезорганізацію доручених їй сил чи дорученої їй справи, або, хоча б вони й не мали зазаначених наслідків, але звідома могли їх мати, чи були вчинені за воєнного часу або в бойовій обстанові, — позбавлення волі на строк не менший за шість місяців.
    б) За той самий вчинок при обтяжливих обставинах, — найвищий захід соціяльної оборони.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Карамышев Петр Васильевич [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Кто руководил НКВД, 1934–1941: Справочник [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] / Н. В. Петров, К. В. Скоркин ; О-во «Мемориал» и др. ; под ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского. — М. : Звенья, 1999. — 504 с. (рос.)
  • Карамышев Пётр Васильевич [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 53.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Москаленко М. Петро Васильович Карамишев // Більшовицький шлях : газета. — Миколаїв, 1938. — № 130 (189). — 8 червня. — С. 2.
  • Степанов П. Вірний син Радянської батьківщини // Більшовицьке плем'я : газета. — Миколаїв, 1938. — № 22. — 12 червня. — С. 2.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карамишев_Петро_Васильович&oldid=36476653