Карасай — Казі
Карасай - Казі (інший російськомовний варіант назви - Карасай і Казі[1]) - героїчний епос, що входить до складу циклу «Сорок богатирів». Оповідає про подвиги двох синів ногайського мирзи Урака (Орака) - батир Карасая[kk] і Казі (Казія). Найбільш відомий у казахському варіанті[2].
Виникнення[ред. | ред. код]
Як і інші твори циклу «Сорок богатирів», оповідь про Карасая та Казі належить до так званої ногайлінської традиції казахського фольклору. Ногайлінським в усній народній творчості називається період історії Казахстану XV - XVI століть, що характеризується тісними добросусідськими взаємини казахів і ногайців[3].
Автором першого відомого варіанту оповіді про Карасай і Казі вважається казахський акин Мурат Мункеули (1843-1906)[4]. Також відомі варіанти, записані іншими казахськими оповідачами, серед яких Кашаган Куржиманули, Нурпеїс Байганін, Айса Байтабынов[kk] , Нуртуган-жырау[kk] , Сейіт-жирау, Жаксилик-жирау та інші[5].
Зміст[ред. | ред. код]
Дія епосу «Карасай - Казі» відбувається за часів становлення Малої Ногайської Орди, заснованої мурзою Казієм (Казі) у другій половині XVI століття. Основні описувані події належать до протистояння ногайців і кизилбаських племен Персії та Кавказу у1570-х роках. У тому числі спільний похід ногайців з військами Османської імперії та Кримського ханства проти кизилбашів, полону кизилбашами кримського калги Аділь Ґерая і майбутнього кримського хана Мухаммед-Гірея II (Мехмеда II Герая)[5], звільнення кримських воєначальників. Відправною точкою дії став конфлікт Казі, що орієнтувався на Кримське ханство та середньоазійські держави, з ногайським правителем Ісмаїл-беєм, прихильником союзу з Московською державою[6].
Казахський фольклорист Ауелбек Коніратбаєв стверджував, що оповідання не цілком відповідає історичній дійсності, оскільки в сюжеті згадуються пізніші події казахсько-джунгарської війни XVII — XVIII століть[5]. Крім того, дослідники зазначають, що участь реального Казі у подіях епосу перебільшена, а Карасай (Карашай, Хороший) в історичних джерелах згадується рідко[7].
Видання[ред. | ред. код]
Перше видання оповіді про Карасая та Казі окремою книгою відбулося ще в радянські роки[4]. У незалежному Казахстані виданням епосу займався Інститут літератури та мистецтва імені М. О. Ауезова в рамках національної програми «Мендені мору» («Культурна спадщина»). Оповідь увійшла до збірок «Қиримнің қыриқ батири» («Сорок кримських богатирів») і «Бабалар сөзі» («Слово предків»)[5].
У 1988 році фірма грамзапису «Мелодія» випустила платівку «Героїчний епос „Карасай та Казі“» у виконанні Хайролли Імангалієва казахською мовою під акомпанемент домбри[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б ИМАНГАЛИЕВ Кайролла. Каталог советских пластинок. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
- ↑ Карасай-Кази // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
- ↑ Абткаримов, 2019, с. 35—36.
- ↑ а б Дархан Жумагулов (28 червня 2011). Хранитель старины глубокой. Прикаспийская коммуна. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
- ↑ а б в г Абткаримов, 2019, с. 35.
- ↑ Абткаримов, 2019, с. 37.
- ↑ Абткаримов, 2019, с. 41.
Література[ред. | ред. код]
- Карасай-Кази // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Абткаримов У. М. Ногайлинский героический эпос «Карасай-Кази» и лиро-эпос «Әділ-сұлтан»: историческая параллель на основе письменных источников // Вестник Евразийского национального университета имени Л. Н. Гумилева. Серия «Исторические науки. Философия. Религиоведение» : журнал. — Нур-Султан, 2019. — № 2 (127) (16 травня). — С. 34—46. — ISSN 2616-7255.