Карача-Китай (село)
Карача-Китай (з початку 1960-х років[1] - Озерне; , крим: Qaraça Qıtay, К'арача (К'итай — зникле село в Джанкойському районі Республіки Крим, що розташовувалося на півночі району, на березі Сивашу, на півострові Карача-Китай[2] — було одним із найбільш північних сіл району, приблизно за 8 км на північ від сучасного села Рюмшине[3].
Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кобан Китай входив у Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймаканства . Після анексії Кримського ханства Росією (8) 19 квітня 1783 року[11], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту[12]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Перекопського повіту Новоросійської губернії[13]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[14], Карача-Китай був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.
За Відомістю про всі селища в Перекопському повіті, що складаються з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805 в селі Карача-Китай було 10 дворів, 65 кримських татарів і 4 Ясирів[4]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Карачакитай позначено з 24 дворами[15]. Після реформи волосного поділу 1829 Карача-Китай, зга «Відомості про казенних волостях Таврійської губернії 1829», залишився в складі Тузакчинської волості[16]. На карті 1836 в селі 10 дворів[17]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар до Туреччини, село помітно спорожніло і на карті 1842 Карача-Китай позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[18].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Ішуньської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Карача-Китай - власницьке село, з 2 дворами та 6 жителями при затоці Сиваша[5]. На карті 1865-76 року в селі Карача-Китай ті ж 2 двори[19]. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село стояло покинуте, зважаючи на еміграцію кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, до Туреччини. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року, в селі Карача-Китай, вже, мабуть, заселеної вихідцями з материкової Росії, було 2 двори та 15 жителів[6].
Після земської реформи 1890 року Карачі-Китай віднесли до Богемської волості. У «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік» у відомостях про Богемську волость жодних даних про село, крім назви, не наведено[7]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік , на хуторі Карачі-Китай (Крашково — спадкоємців Люстіха) Богемської волості Перекопського повіту було 2 двори, 4 приписні жителі та 22 — «сторонніх», без вказівки національностей[8].
Після встановлення в Криму Радянської влади за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» було скасовано волосну систему і у складі Джанкойського повіту було створено Джанкойський район[20]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, за постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[21] і село включили до його складу. За Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, на хуторі Карача-Китай, у складі скасованого до 1940 року Тереклинської сільради Джанкойського району, було 4 двори, населення становило 15 осіб і з них 14 росіян і 1 українець[10]. На докладній карті РСЧА північного Криму 1941 року в Карача-Китаї відзначено 3 двори[22].
У 1944 році, після очищення Криму від нацистів, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[23] та у вересні 1944 року до району приїхали перші новосели (27 сімей) із Кам'янець-Подільської і Київської областей, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[24]. З 25 червня 1946 Карача-Китай у складі Кримської області РРФСР[25]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[26]. До 1960 Карача-Китай був перейменований в Озерне, оскільки в «Довіднику адміністративно-територіального поділу Кримської області на 15 червня 1960 року» селище Озерне вже вважалося у складі Цілинної сільради. Озерне ліквідоване до 1968 року (за довідником «Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968 року» — у період з 1954 по 1968 рік). Стара назва збереглася в назві Сиваського півострова Карача-Китай, де раніше знаходилося село.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В справочнике о переименованиях указан период с 1954 по 1968 год.
- ↑ Топографическая карта Крыма. ЭтоМесто.ru. 1989. Процитовано 21 травня 2019.
- ↑ Крым на двухкилометровке РККА. ЭтоМесто.ru. 1942. Процитовано 21 травня 2019.
- ↑ а б Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 108.
- ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 72. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
- ↑ а б Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
- ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
- ↑ а б Часть 2. Выпуск 4. Список населенных пунктов. Перекопский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 22.
- ↑ Перша цифра — приписне населення, друга — тимчасове.
- ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 34, 35.
- ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
- ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
- ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
- ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
- ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 136.
- ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
- ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXI-13-d. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ История Джанкойского района. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Подробная карта генштаба РККА северного Крыма. ЭтоМесто.ru. 1941. Процитовано 17 жовтня 2017.
- ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
- ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (16 травня). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738.
- ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
- ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
Література[ред. | ред. код]
- Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Карта Джанкойского района Крыма. Подробная карта Крыма - Джанкойский район. crimea-map.com.ua. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 26 березня 2019.