Карбонітрація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карбонітрація — металургійний процес із модифікації поверхні металу, що застосовується для збільшення її твердості, і мінімізації її зносу. Твердість поверхні карбонітрованих деталей варіюється у межах 55—62 HRC.

У процесі карбонітрації атоми карбону і нітрогену дифузно проникають між кристалічними ґратками у поверхню металу, створюючи перепону для ковзання, збільшуючи твердість та модуль Юнга біля поверхні.

Карбонітрація часто застосовується до недорогої, легко оброблюваної низьковуглецевої сталі, щоб надати її поверхні якостей більш дорогих та складних у обробці сортів сталі.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Carbonitriding. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 24 листопада 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]