Каргарка ефіопська
| Каргарка ефіопська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanochen cyanoptera (Rüppell, 1845) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Bernicla cyanoptera Rüppell, 1845 Andichenodes cyanoptera (Rüppell, 1845) Cyanochen cyanopterus (Rüppell, 1845) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Карга́рка ефіопська[2] (Cyanochen cyanoptera) — вид гусеподібних птахів родини качкових (Anatidae)[3]. Ендемік Ефіопії. Це єдиний представник монотипового роду Ефіопська каргарка (Cyanochen).
Таксономія[ред. | ред. код]
.JPG)
Таксономічне положення цього виду є невизначеним. Морфологічно ефіопські каргарки є близькими до галагазних (Tadorninae), зокрема до південноамериканських каргарок, які мають дуже схожу шлюбну поведінку[4]. Однак молекулярно-філогенетичне дослідження, що включало аналіз мітохондріальної ДНК, показало, що ефіопська каргарки належать до окремої давньої клади, що також включає екваторіальну качку, інший вид з сумнівною таксономією[5]. Забарвлення крила, важливий морфологічний показник еволюційних відносин у гусеподібних, у цих двох видів подібне і відрізняється від забарвлення крил інших птахів[6].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 60-75 см, вага 1305-2360 г. Забарвлення переважно сірувато-коричневе, голова і верхня частина шиї дещо блідіші. Передня частина крила яскраво-синя, помітна в польоті. Дзьоб невеликий, чорний, лапи чорні. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення. Оперення густе і пухке, пристосоване до холодного високогірного клімату.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Ефіопські каргарки мешкають на Ефіопському нагір'ї, на берегах гірських річок, озер і боліт, а також на високогірних луках та у високогірних чагарникових заростях, на висоті від 1800 до 3100 м над рівнем моря. Живляться травою, зокрема осокою. Ведуть нічний спосіб життя. Ефіопські каргарки можуть літати і плавати, однак роблять це неохоче. Під час негніздового періоду вони формують зграї. Гніздяться в траві, в кладці 6-7 яєць.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція ефіопських каргарок становить від 4500 до 10500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища та полювання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cyanochen cyanoptera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 08 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Screamers, ducks, geese, swans. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 січня 2023.
- ↑ Kingdon, J. (1989). Island Africa: The Evolution of Africa's Rare Plants and Animals. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-08560-9.
- ↑ Johnson, Kevin P.; Sorenson, Michael D. (1999). Phylogeny and biogeography of dabbling ducks (genus Anas): a comparison of molecular and morphological evidence (PDF). Auk. 116 (3): 792—805. doi:10.2307/4089339. JSTOR 4089339. Процитовано 1 January 2009.
- ↑ Madge, Steve; Burn, Hilary (1987). Wildfowl: an Identification Guide to the Ducks, Geese and Swans of the World. London: Christopher Helm. ISBN 0-7470-2201-1.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |