Карлос Маґґі
| Карлос Альберто Маґґі Клеффі | |
|---|---|
| Carlos Alberto Maggi Cleffi | |
| Народився |
5 серпня 1922[2][1] Монтевідео, Уругвай |
| Помер |
15 травня 2015[1] (92 роки) Монтевідео, Уругвай |
| Країна |
 Уругвай[1] |
| Діяльність | журналіст, письменник, драматург, адвокат, історик |
| Знання мов | іспанська[3] |
| Напрямок | Ґенерація '45 (Уругвай) |
| У шлюбі з | Марія Інес Сільва Віла |
| Премії | Premio Legión del Libro |
Карлос Альберто Маґґі Клеффі (ісп. Carlos Alberto Maggi Cleffi, 5 серпня 1922, Монтевідео, Уругвай — 15 травня 2015, Монтевідео) — уругвайський письменник, журналіст, юрист, історик і драматург.
Життєпис[ред. | ред. код]
Будучи юристом, Маґґі займався різними аспектами інтелектуального життя Уругваю.
Він написав кілька п'єс («La trastienda», «La Biblioteca», «La noche de los angeles neizvjesno», El patio de la torcaza, «Frutos»), нариси («El Uruguay y su gente», «Gardel», «Onetti y algo más», «Artigas y su son el Caciquillo») і оповідання (Cuentos de humor-amor). Шість разів отримував нагороди за найкращу національну виставу, прем'єра якої відбулася в Уругваї.
Маґґі написав і зрежисував короткометражний фільм «La raya amarillo», який отримав ґран-прі на Брюссельському кінофестивалі в 1964.
Підготував «Carta Orgánica» («Органічну хартію») Центрального банку Уругваю і був директором Sodre. Його колонки в тижневику «Marcha» та газеті «El País» («El producto culto interno») мали великий читацький попит.[4]
У 2010 році приєднався до виконавчого комітету руху «Concertación Ciudadana».[5]
З присутнім в нього безумовно есеїстичним та неакадемічним стилем, який зробив його дуже доступним автором для широкої публіки, він разом із Даніелем Відартом та Хосе Педро Барраном був одним із авторів, які найбільш наполегливо ставили під сумнів уругвайську культуру. Сам Маґґі неодноразово називав себе «культурологом», тобто тим, хто думає про проблеми реальності згідно з «фактами, що формують людей».[6]
У шлюбі з письменницею Марією Інес Сільва Віла народилося двоє дітей — Ана Марія та Марко. Марко Маґґі — видатний художник-візуаліст.
Помер у Монтевідео 15 травня 2015 року, у віці 92 років.[7] Похований з державними почестями в Законодавчому палаці.[8]
П'єси[ред. | ред. код]
- Il Duce (2013)[9]
- 1611-2011 Mutaciones y aggiornamientos en la economía y cultura del Uruguay (2011)
- Artigas revelado (2009)
- La nueva historia de Artigas (2005)
- El fin de la discusión (2002)
- La guerra de Baltar (2001)
- Artigas y el lejano norte (1999)
- Esperando a Rodó (1998)
- Los uruguayos y la bicicleta (1995)
- La reforma inevitable (1994)
- Amor y boda de Jorge con Giorgina (1992)
- Con el uno, Ladislao (1992)
- El Uruguay de la tabla rasa (1992)
- Artigas y su hijo el Caciquillo (1991)
- Naná. Punta del Este, la noche de los 500 amores (1991)
- La hija de Gorbachov (1991)
- El Urucray y sus ondas (1991)
- Crispín amores Artigas (1990)
- Un cuervo en la madrugada (1989)
- Los militares, la televisión y otras razones de uso interno (1986)
- El patio de la torcaza (1986)
- Frutos (1985)
- Para siempre y un día (1978)
- Un motivo y Rancho en la noche (1973)
- Nueva York A.P.: La muerte de un viajante (1973)
- El baile del cangrejo (1971)
- Un motivo (1968)
- El patio de la torcaza (1967)
- Noticias de la aventura del hombre (1966)
- El pianista y el amor (con otros) (1965)
- El Uruguay y su gente (1963)
- La gran viuda (1961)
- La noche de los ángeles inciertos(1960)
- El apuntador (1959)
- La biblioteca (1959)
- Caracol, col, col (1959), con otros
- La trastienda (1958)
- Polvo enamorado (1951)
- José Artigas, primer estadista de la revolución (1942)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Campodónico, Miguel Ángel (2015). Maggi. Montevideo: Fin de Siglo. ISBN 9789974498174. Архів оригіналу за 20 квітня 2021.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Національна бібліотека Уругваю — 1815.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.elpais.com.uy (архів)
- ↑ Adherentes de Concertación Ciudadana
- ↑ La Tertulia de los Viernes, 18 de setiembre de 2009. Emitido por Radio El Espectador (Uruguay).
- ↑ Espectador.com, ред. (15 de mayo de 2015). Falleció el abogado y escritor uruguayo Carlos Maggi. Sociedad. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 15 de mayo de 2015.
- ↑ El País, ред. (16 de mayo de 2015). Despidieron a Carlos Maggi en el Salón de los Pasos Perdidos. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 18 de mayo de 2015.
- ↑ [1], [2]
Посилання[ред. | ред. код]
- Carlos Maggi según Carlos Real de Azúa.Antología del ensayo uruguayo contemporáneo
- Emir Rodríguez Monegal: «Retrato de un Best-seller: Carlos Maggi» [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.], en Temas, n.º 7, junio-julio 1966. Consultado el 15 de mayo de 2015.
- «Entrevista a Carlos Maggi» [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.], en Vivencias, mayo de 2012, por Andrea Calvete. Consultado el 15 de mayo de 2015.
- Larre Borges, Ana Inés (29 de abril de 2015). «Un intelectual muy particular» [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] Brecha. Consultado el 15 de mayo de 2015.
- Díaz Berenguer, Álvaro (22 de mayo de 2015). «In memoriam Carlos Maggi» [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.] Brecha. Consultado el 22 de mayo de 2015.
|
