Карло Маккаферрі
| Карло Маккаферрі | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Carlo Maccaferri | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народження |
6 лютого 1909 Ла-Спеція | |||||||||
| Смерть |
9 жовтня 1985 (76 років) Ліворно | |||||||||
| Країна |
 Італія | |||||||||
| Вид збройних сил | Військово-морські сили | |||||||||
| Звання | адмірал | |||||||||
| Війни / битви | Друга світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Карло Маккаферрі (італ. Carlo Maccaferri, 6 лютого 1909, Ла-Спеція - 9 жовтня 1985, Ліворно) - італійський адмірал, учасник Другої світової війни.
Біографія[ред. | ред. код]
Карло Маккаферрі народився 6 лютого 1909 року у Ла-Спецїї. У 1924 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчи у 1929 році у званні гардемарина.
У 1936 році, вже будучи у званні лейтенанта, брав участь на борту есмінця «Ніколозо да Рекко» у військових місіях під час Громадянської війни в Іспанії.
У 1937 році був переведений на крейсер «Дука дельї Абруцці» начальником артилерії. На ньому він застав вступ Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року і прослужив до січня 1943 року, взявши участь у всіх боях крейсера. У 1941 році отримав звання капітана III рангу.
У січні 1943 року був призначений капітаном міноносця «Чіньйо». 16 квітня того ж року, коли міноносці «Чіньйо» та «Кассіопея» супроводжували транспортне судно «Беллуно» за маршрутом маршруту Трапані — Туніс, вони були атаковані двома британськими есмінцями «Пакенгам» і «Паладин». Під час швидкоплинного бою «Чіньйо» торпедним залпом потопив есмінець «Пакенгам», але сам зазнав влучань торпед та артилерійських снарядів, та затонув під час спроби буксирування. За сміливість, проявлену у цьому бою, Карло Маккаферрі був нагороджений Срібною медаллю «За військову доблесть» і представлений до звання капітана II рангу.
Після капітуляції Італії 8 серпня 1943 року ніс службу на крейсерах «Раймондо Монтекукколі» та «Дука дельї Абруцці», бравши участь у бойових діях на стороні союзників проти німців.
Після закінчення війни був заступником начальника генерального штабу флоту, потім командувачем 2-ї ескадри корветів. Протягом 1950-1955 років був заступником керівника Інституту морської війни (італ. Instituto di guerra marittima). Отримавши звання капітана I рангу, командував крейсером «Джузеппе Гарібальді», а пізніше навчальним протичовновим центром. У 1958 році отримав звання контрадмірала, у 1962 році - дивізійного адмірала. Очолював військово-морське командування в Таранто, протягом 1965-1968 років - автономне військово-морське командування на Сардинії. У 1968 році отримав звання ескадреного адмірала.
У 1972 році вийшов у відставку. Помер в Ліворно 9 жовтня 1985 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
Срібна медаль «За військову доблесть»
Бронзова медаль «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
Хрест «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
Хрест «За бойові заслуги» (нагороджений двічі)
Офіцер Ордена Корони Італії
Кавалер Колоніального Ордена Зірки Італії
Великий офіцер Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Джерела[ред. | ред. код]
- Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.
- Народились 6 лютого
- Народились 1909
- Померли 9 жовтня
- Померли 1985
- Нагороджені срібною медаллю «За військову доблесть» (Італія)
- Нагороджені бронзовою медаллю «За військову доблесть» (Італія)
- Офіцери ордена Корони Італії
- Кавалери Колоніального ордена Зірки Італії
- Великі офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Адмірали Італії