Карл Арнінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Арнінг
Народився 10 лютого 1892(1892-02-10)
Берлін, Німецька імперія
Помер 17 листопада 1964(1964-11-17) (72 роки)
Гамбург, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Карл Едуард Фрідріх Арнінг (нім. Karl Eduard Friedrich Arning; 10 лютого 1892, Берлін17 листопада 1964, Гамбург) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

16 вересня 1912 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. 31 грудня 1920 року звільнений у відставку. 1 жовтня 1934 року повернувся в армію як офіцер земельної оборони. З 5 березня 1935 року — офіцер служби комплектування. 1 серпня 1936 року повернувся на дійсну службу. З 6 жовтня 1936 року — командир роти 22-го піхотного полку, з 1 червня 1939 року — 2-го батальйону 3-го піхотного полку. 22 травня 1941 року переведений в штаб свого полку. З 26 жовтня 1941 року — виконувач обов'язків командира, з 9 січня 1942 по 10 грудня 1943 року — командир свого полку. З 3 лютого по 1 березня 1944 року пройшов курс командира дивізії. 4 квітня був відряджений в ОКГ, 12 квітня — в групу армій «Північ». 10-19 червня виконував обов'язки командира 72-ї піхотної дивізії. З 10 липня 1944 року — командир 75-ї піхотної дивізії. З 6 квітня 1945 року — бойовий комендант Меріш-Острау. 10 травня взятий в полон радянськими військами. 8 жовтня 1955 року звільнений.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, Osnabrück, 1987.