Карл Бергман (диригент)
| Карл Бергман | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 квітня 1821 |
| Місце народження | Еберсбах, Еберсбах-Нойгерсдорф, Герліц, Саксонія[1][2] |
| Дата смерті | 10 серпня 1876[1][2] (55 років) або 16 серпня 1876[3][4] (55 років) |
| Місце смерті | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1][2] |
| Роки активності | з 1850 |
| Громадянство | США |
| Професії | диригент, віолончеліст |
| Вчителі | Адольф Фрідріх Хессе |
| Інструменти | віолончель |
| Жанри | академічна музика |
| Заклад | Нью-Йоркський філармонічний оркестр |
 Файли у Вікісховищі | |
Карл Бергман (нім. Carl Bergmann; 12 квітня 1821, Еберсбах — 10 серпня 1876, Нью-Йорк) — німецько-американський диригент і віолончеліст.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1827 році він почав навчання в Адольфа Циммермана в Циттау, а потім навчався в органіста-композитора Адольфа Хессе в Бреслау. З 1842 року він диригував і грав на віолончелі в Бреслау. У 1848 році Бергман залишив Німеччину (за деякими відомостями, через свою участь в революції[5]) і вирушив до США як концертмейстер віолончельної групи Оркестру Німеччина (англ. Germania Musical Society), повністю сформованого з німецьких музикантів; пізніше в тому ж році він зайняв місце диригента. Разом з оркестром Бергман влаштувався в Бостоні, звідки колектив постійно відлучався на гастролі всією країною, ведучи при цьому жваву концертну діяльність і в самому місті: так, 2 квітня 1853 року оркестр під керуванням Бергмана вперше в Бостоні виконав Дев'яту симфонію Людвіга ван Бетовена, викликавши захоплені відгуки місцевої критики[6].
У 1854 році Оркестр Німеччина припинив своє існування, і Бергман вирушив до Чикаго, але не вжився з місцевими оркестрантами і перебрався в Нью-Йорк, щоб очолити Чоловіче хорове товариство «Аріон» (нім. Männergesangverein Arion), яке складалося з американців німецького походження. Навесні наступного року він отримав можливість замінити хворого Теодора Ейсфельда на подіумі Нью-Йоркського філармонічного оркестру, виконавши увертюру Ріхарда Вагнера до опери «Тангойзер». Наступні десять років Бергман поділяв керівництво оркестром з Ейсфельдом (який вже одужав), а в 1865—1876 очолював його одноосібно. Крім того, Бергман деякий час грав на віолончелі в складі фортепіанного квінтету, піаністом якого був Теодор Томас, незабаром після цього очолив власний оркестр і конкурував з Бергманом настільки вдало, що в 1877 року був запрошений зайняти його місце.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Г. Риман Бергман // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 108.
- ↑ а б в Bergmann, Carl // Appletons' Cyclopaedia of American Biography / J. G. Wilson, J. Fiske — New-York: Appleton & Co., 1900.
- ↑ The New Grove Dictionary of Music and Musicians / S. Sadie, N. Fortune — OUP, 1980.
- ↑ https://nyphil.org/about-us/artists/carl-bergmann
- ↑ Bergmann, Carl [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.] // Appletons' Cyclopædia of American Biography / Edited by James Grant Wilson and John Fiske. — New York City: D. Appleton and Company, 1887. — Volume I. Aaron-Crandall.(англ.)
- ↑ H. Earle Johnson. Hallelujah, amen!: The Story of the Handel and Haydn Society of Boston. — Boston: Bruce Humphries, 1965. — P. 75.(англ.)
|
