Карл Вайнгольд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Готгельф Якоб Вайнгольд
нім. Karl Gotthelf Jakob Weinhold

Карл Вайнгольд. Літографія Адольфа Даутгаге (1860).
Ім'я при народженні нім. Karl Gotthelf Jakob Weinhold
Народився 26 жовтня 1823(1823-10-26)
Рахенбаху (Reichenbach), Нижня Саксонія
Помер 15 серпня 1901(1901-08-15) (77 років)
Берлін
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність філолог-германіст, медієвіст
Галузь германістика
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Знання мов німецька[2][3]
Заклад Кільський університет, Університет Мартіна Лютера, Ґрацький університет, Вроцлавський університет і HU Berlin
Членство Прусська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія наук і Alte Breslauer Burschenschaft der Raczeksd[4]
Посада member of the Prussian House of Lordsd
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

Карл Готгельф Якоб Вайнгольд (нім. Karl Gotthelf Jakob Weinhold; 26 жовтня 1823 — 15 серпня 1901) — німецький філолог.

Як германіст і медієвіст присвятив себе справі вивчення основи і розвитку німецької мови, в особливості створенню середньо-верхньо-німецької граматики. Вважається представником романтичної антропології[de].

Біографія[ред. | ред. код]

Син бідного пастора вивчав Карл Вайнгольд з 1842 р протестантську теологію і філологію в Сілезького університету Фрідріха Вільгельма в Бреслау (тепер Вроцлав), де слухав лекції Теодора Якобі (Theodor Jacobi). У 1845 році він перейшов до Берлінського університету. Через рік він отримав докторський ступінь в Університеті Галле після захисту дисертації з інтерпретацією Пророкування вьольви.

У 1849 р. він повернувся до Бреслау на посаду доцента і наступника Якобі. У 1850 році він став професором в університеті Кракова. Через деякий час велика пожежа знищила частину міста і її жертвою впали деякі документи, в тому числі перша збірка германських саг, з якою працював Вайнгольд. Після того як він відхилив пропозицію Віденського університету з релігійних міркувань, в 1851 р. він перейшов з Кракова до Грацького університету. Там він працював над запропонованими Гріммом історично вмотивованими нормами орфографії. В цей же час вийшла його книга «Історія німецьких жінок Середньовіччя» (Geschichte der deutschen Frauen in dem Mittelalter).

З Австрії він перебрався до князівстві Гольштейн, де працював у Кільському університеті. Після 15 років відсутності Вайнгольд повернувся як наступник Генріха Рюкерта (Heinrich Rückert) у Бреслау. Тут він зміг, так само як і в Кілі, створити перший семінар германістики. У роках 1879–1880 він був ректором університету.

Нарешті, у 1889 р. він опинився у Берліні, духовному центрі Німецької імперії, де знову був ректором. Як почесний член Королівської Прусської академії наук (Königlich-Preußische Akademie der Wissenschaften) Вайнгольд займався синтаксисом і лексикологією. Він з 1896 р. входив в редакційний комітет німецького юридичного словника і вводив для нього слова давнього німецького права. Крім того, він був членом Берлінського товариства антропології, етнології та передісторії (Berliner Gesellschaft für Anthropologie, Ethnologie und Urgeschichte), а також до самої смерті редагував заснований ним же етнографічний часопис «Zeitschrift des Vereins für Volkskunde».

Після своєї смерті у віці 77 років Вайнгольд залишив велику наукову спадщину, яка зберігається в архіві Академії наук для подальших досліджень.

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Die deutschen Frauen in dem Mittelalter, 1851; 2. Auflage in 2 Bänden 1882, 3. Auflage 1897 - "Німецькі жінки у Сереньовіччя"
  • Über deutsche Rechtschreibung, 1852 - "Про німецький правопис"
  • Über deutsche Dialectforschung. Die Laut- und Wortbildung und die Formen der schlesischen Mundart, 1853 - "Про німецькі діалектні дослідження. Звуко- і словоутврення і форми силезької говірки".
  • Beiträge zu einem schlesischen Wörterbuche, 1855 - "Внески до силезького словника"
  • Altnordisches Leben, 1856 - "Давнє північногеманське життя"
  • Über den Dichter Graf Hugo VIII. von Montfort, Herrn zu Bregenz und Pfannberg, 1857 - "Про поета графа фон Монфора, володаря Брегенцу і Пфанненбергу"
  • Die Riesen des germanischen Mythus, 1858 - "Велетні німецьких міфів"
  • Gelegenheits-Spiel zum 24. Januar 1859 (Festspiel zu Holteis Geburtstag), 1859 - "Випадкова гра 24 січня 1859 р." (Святкова гра до дня народження у готелі)
  • Die heidnische Todtenbestattung in Deutschland, 1859 -"Погаські поховання у Німеччині"
  • Grammatik der deutschen Mundarten, 1863/1867 - Грматика німецьких діалектів"
  • Heinrich Christian Boie. Beitrag zur Geschichte der deutschen Literatur im achtzehnten Jahrhundert, 1868 -"Гайнріх Христиан Бойе. Внесок до історії німецької літератури вісімнадцятого століття"
  • Die deutschen Monatnamen, 1869 -"Німецькі назви місяців"
  • Weihnachtsspiele und -lieder aus Süddeutschland und Schlesien, 1870 -"Різдвяні ігри та співи з південної Німеччини та Сілезії".
  • Die Sprache in Wilhelm Wackernagels altdeutschen Predigten und Gebeten, 1875 - "Мова проповідей і молитов Вільгельма Ваккернагеля".
  • Mittelhochdeutsche Grammatik, 1877; zahlreiche Neuauflagen - "Середньо-верзньо-німецька граматика". Численні перевидання.
  • Die Verbreitung und die Herkunft der Deutschen in Schlesien. Stuttgart 1887 - "поширення і походження німців у Сілезії".
  • Mittelhochdeutsches Lesebuch, 1850; zahlreiche Neuauflagen - "Середньо-верхньо-німецька читанка". Численні перевидання.
  • Kleine mittelhochdeutsche Grammatik, 1881 - "Маленька середьо-верхньо-німецька граматика"
  • Die mystische Neunzahl bei den Deutschen, 1897 - "Містичне число дев'ять у німців"
  • Die Verehrung der Quellen in Deutschland, 1898 - "Пошанування джерел у Німеччині".

Література[ред. | ред. код]

  • Hans Fix: „Lieber Möbius!“ Karl Weinholds Breslauer Briefe an Theodor Möbius (1874-1889). In: Śląska republika uczonych • Schlesische Gelehrtenrepublik • Slezská vědecká obec, vol. 7, hg. v. Marek Hałub u. Anna Mańko-Matysiak. Dresden-Wrocław 2016. S. 249-359. ISBN 978-3-86276-124-1.
  • Klaus Böldl: Altnordisches Leben. Zur romantischen Anthropologie Karl Weinholds. In: Kontinuität in der Kritik. Zum 50jährigen Bestehen des Münchener Nordistikinstituts. Historische und aktuelle Perspektiven der Skandinavistik. hg. von Klaus Böldl u. Miriam Kauko. Rombach, Freiburg im Breisgau 2005. S. 91–106 (= Rombach Wissenschaften; Reihe Nordica, Band 8) ISBN 3-7930-9379-4
  • Wilhelm Creizenach: Beiträge zur Volkskunde. Festschrift Karl Weinhold zum 50jährigen Doktorjubiläum am 14. Januar 1896 dargebracht. Breslau 1896 (= Germanistische Abhandlungen; 12) Nachdruck der Ausgabe: Olms, Hildesheim 1977. ISBN 3-487-06166-X
  • Gesellschaft für Deutsche Philologie: Festgabe an Karl Weinhold. Ihrem Ehrenmitgliede zu seinem fünfzigjährigen Doktorjubiläum. Leipzig 1896
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118806521 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934 — B: Willy Nolte, 1934.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Вайнгольд&oldid=41819754