Карнов Андрій Павлович
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |
Карнов Андрій Павлович (30 жовтня 1898, Тульська губернія, Російська імперія — 9 листопада 1979, Дніпропетровськ, УРСР, СРСР) — радянський генерал-майор (1943). Жертва сталінських репресій.
Андрій Павлович Карнов | |
---|---|
Андрей Павлович Карнов | |
Народження |
30 жовтня 1898 Село Кроптове, Тульська губернія, Російська імперія |
Смерть |
9 листопада 1979 Дніпропетровськ, СРСР |
Приналежність | Червона армія |
Рід військ | піхота |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Роки служби | 1918-1938, 1939-1946 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Командування | 57-ма гвардійська стрілецька дивізія |
Війни / битви | Друга світова війна: Сталінградська битва |
Нагороди |
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селі Кроптове Тульської губернії в селянській родині. Під час Першої світової війни служив у 37-му Сибірському запасному полку, участі в бойових діях не брав. Учасник Громадянської війни в Росії, командував батальйоном у партизанському полку. Брав участь у Волочаєвській операції, за мужність і героїзм проявлені під час цієї операції був нагороджений орденом Червоного Прапора.
У міжвоєнний період служив у військах ОДПУ, потім — у Червоній армії, був командиром навчального батальйону і помічником командира полку. Із жовтня 1937 року — начальник курсів молодших лейтенантів 18-го стрілецького корпусу на Далекому Сході.
12 липня 1938 року після санкції командувача Далекосхідного фронту маршала Блюхера був заарештований органами НКВС. До жовтня 1939 року перебував в ув'язненні. У жовтні 1939 року звільнений з ув'язнення, реабілітований і відновлений по службі, був призначений командиром 134-го стрілецького полку 34-ї стрілецької дивізії 2-ї Червонопрапорної армії. Із грудня 1940 року — заступник командира 34-ї дивізії.
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
З початком німецько-радянської війни продовжував служити на Далекому Сході. Спершу очолював 27-му запасну стрілецьку бригаду, потім 204-ту стрілецьку дивізію, пізніше служив заступником командира 26-го стрілецького корпусу.
Із вересня 1942 року — на фронті. У жовтні 1942 року очолив 153-тю стрілецьку дивізію. На її чолі у складі Донського та Південно-Західного фронтів брав участь у Сталінградській битві. За успіхи під час Середньодонської операції дивізія була перетворена у 57-му гвардійську стрілецьку дивізію, на чолі якої залишився полковник Карнов. Дивізія брала участь у Донбаській операції і форсуванні Дніпра.
Із листопада 1943 року генерал-майор Карнов знаходився у госпіталі через хворобу. Після лікування він закінчив курси при Військовій академії імені К. Є. Ворошилова. Із травня 1944 по серпень 1945 року — командир 300-ї стрілецької дивізії на Далекосхідному фронті, учасник радянсько-японської війни. У серпні 1945 року знятий з посади, а в 1946 році звільнений у запас. Жив і помер у Дніпропетровську.
Військові звання[ред. | ред. код]
- Полковник (1935)
- Генерал-майор (23 січня 1943)
Нагороди[ред. | ред. код]
Був нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, медалями «XX років РСЧА», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією» та іншими нагородами.
Джерела[ред. | ред. код]
- Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 152—155 — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2
Це незавершена стаття про особу Радянського Союзу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Випускники Військової академії Генштабу
- Члени КПРС
- Генерал-майори (СРСР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Японією»
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»