Картахенський собор
| Картахенський собор | |
|---|---|
 | |
| 37°35′57″ пн. ш. 0°59′04″ зх. д. / 37.59920000002777840° пн. ш. 0.984600000028° зх. д.Координати: 37°35′57″ пн. ш. 0°59′04″ зх. д. / 37.59920000002777840° пн. ш. 0.984600000028° зх. д. | |
| Тип споруди | former cathedrald і руїни церквиd |
| Розташування |
 Іспанія, Картахена |
| Стиль | неороманський стиль |
| Належність | католицтво |
| Єпархія | Картахенська діоцезія |
| Епонім | Небовзяття Діви Марії |
| Присвячення | Діва Марія |
| Покровитель | Діва Марія |
  Картахенський собор (Іспанія) | |
 | |
 Картахенський собор у Вікісховищі | |
Картахенський собор Санта-Марія-ла-В'єха (ісп. La Catedral de Santa María la Vieja) — колишній кафедральний собор Картахени.
Історія[ред. | ред. код]
В даний час собор є руїнами. Формально він є кафедрою єпархії Картахени, але де-факто її основним собором є Мурсійський собор.
Сам собор відомий з XIII століття, коли в 1250 Папою Римським відновлена єпархія Картахени. Єпископом нової єпархії став францисканський чернець Педро Гальєго, духівник Альфонсо X.
Існують розбіжності, чи мав храм, який існував дома Санта-Марія-ла-В'єха статус собору. У записах Середньовіччя та епохи Відродження будівля згадується як Висока церква (Iglesia Mayor), а Старий собор згадується лише з XVIII століття.
Наприкінці XIX століття основи середньовічної церкви впали, пізніше будівлю відновили за проектом архітектора Віктора Бельтрі, у романському стилі з використанням елементів стилю модерн.
25 липня 1936 під час бойових дій Іспанської громадянської війни собор пошкоджено, знищено вівтар.
У 1939 бомбардування франкістів знищила північну частину будівлі, після чого собор покинутий.
Руїни собору є національною пам'яткою Іспанії. У 1988 при розкопках біля руїн виявлено римський театр; з'ясувалося, що старий собор був споруджений у верхній частині театру, а під час будівництва використовувалися матеріали з античної будови.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Fundacion Teatro Romano de Cartagena: The History of a Discovery. Архів оригіналу за 13 лютого 2008. Процитовано 16 липня 2012.