Катькало Сергій Іванович
| Катькало Сергій Іванович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився |
17 жовтня 1924 Зіньків | |||||
| Помер |
1998 Санкт-Петербург | |||||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | |||||
| Національність | українець | |||||
| Місце проживання | Санкт-Петербург | |||||
| Alma mater | Ленінградський ордена Леніна державний університет імені А. А. Жданова | |||||
| Вчене звання | доцент | |||||
| Посада | проректор | |||||
| Діти | Катькало Валерій Сергійович | |||||
| Нагороди |
| |||||
Катькало Сергій Іванович (17 жовтня 1924 Зіньків Полтавської губернії, УСРР — 1998, Санкт-Петербург, Російська Федерація) — російський правник, проректор Ленінградського державного університету. Ветеран німецько-радянської війни.
Походження. Роки війни[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї службовця. Закінчив 9 класів Зіньківської школи № 1. У 16 років у липні 1941 року по спецпризиву ЦК комсомолу пішов на фронт в складі полтавського комсомольського батальйону добровольців-політбійців[ru]. Обороняв Київ та Кременчук, Полтаву і Харків. Учасник боїв під Сталінградом. У вісімнадцять років отримав медаль «За оборону Сталінграда» і два ордени Червоної Зірки. У складі 115-го гвардійського винищувально-протитанкового артполку Катькало пройшов Румунію, Угорщину, Чехословаччину, Австрію.
Був розвідником — старшим спостерігачем[1].
Про Сергія Катькала, як про коригувальника вогню, що знаходився на відстані 50 метрів від ворожих позицій під сильним кулеметним і мінометним вогнем, писала газета 64-ї армії «За Родину»[2].
Брав участь у боях на Південно-Західному, Південному, Сталінградському, Воронезькому, Степовому, 2-ому Українському фронтах. Звільняв Харків, Кіровоград. Брав Ясси і Будапешт.
У кінці війни служив у штабі полку. Був двічі пораненим.
Демобілізувався в травні 1947 року.
Навчання і робота в ЛДУ[ред. | ред. код]
1948 року без екзаменів був зарахований до юридичного факультету Ленінградського університету[3].
Був парторгом курсу, секретарем комітету ВЛКСМ факультету, секретарем комітету ВЛКСМ ЛДУ, заступником секретаря парткому, секретарем парткому ЛДУ. Юридичний факультет університету закінчив з відзнакою. В 1958 році ректор Олександр Александров призначив його проректором по кадрах. Працював на цій посаді більше тридцяти років.
Доцент кафедри кримінального процесу й криміналістики.
Нагороди[4][ред. | ред. код]
- два ордени Червоної Зірки
- медаль «За оборону Сталінграда»
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак пошани»
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
- дві премії ЛДУ
Праці (у співавторстві)[ред. | ред. код]
- Катькало, С. И., Лукашевич, В. З. Судопроизводство по делам частного обвинения: Монография. — Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1972. — 208 с.
- Бороданков, А. П., Катькало, С. И. Советский закон на страже чести и достоинства женщин. — Ленинград: О-во «Знание» РСФСР, 1977. — 40 с.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Син — Катькало Валерій Сергійович. Професор, доктор економічних наук, член Вченої ради НДУ «Вища школа економіки»[5].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Сергія Катькала нерідко називали «могутнім і беззмінним проректором», що вирішував кадрові питання на свій розсуд. Так, його однокурсниці Людмилі Гребенщиковій (мати відомого рокера Бориса Гребенщикова) пощастило бути влаштованою на гарне місце[6].
- Математик Володимир Мазья[ru][7] та засновник першої в СРСР приватної поштової компанії Віталій Сирота[8] зазначали, що Катькало мав упереджене ставлення до молодих вчених за ознакою національності.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Читать онлайн "Университетская набережная" автора Панкратов Владимир - RuLit - Страница 109. www.rulit.me. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Героическая батарея // За Родину. — 1942. — 10 декабря. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Ветераны 1941-1945. law.spbu.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Барабанов, Владимир (1992). Они сражались за Родину: Универсанты в годы войны и послевоенные годы (російською) . Санкт-Петербург: Издательство СПбГУ. с. 51—52.
- ↑ Катькало Валерий Сергеевич. www.hse.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Российская государственная библиотека для молодежи – Подробная информация об издании: Гребенщикова Людмила Харитоновна Мой сын БГ. rgub.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Мазья, Владимир (15 січня 2021). Истории молодого математика (рос.). Litres. ISBN 978-5-04-276512-4. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
- ↑ Университет. Живое прошедшее. document.wikireading.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Зіньківщина, рідний край: Історичний огляд / Укл. і літ. ред. М. М. Гриценко; авт. кол.: М. М. Гриценко, А. В. Салій, М. С. Ткачик, А. А. Нестеренко, Г. П. Шевченко. — Полтава: ПП Шевченко Р. П., 2013. — С. 177.
- Народились 17 жовтня
- Народились 1924
- Померли 1998
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Уродженці Зінькова
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Проректори
- Науковці Санкт-Петербурзького університету
- Юристи