Кашари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кашари


Координати 49°02′25″ пн. ш. 41°00′09″ сх. д. / 49.04027777780577679° пн. ш. 41.002500000027772842° сх. д. / 49.04027777780577679; 41.002500000027772842Координати: 49°02′25″ пн. ш. 41°00′09″ сх. д. / 49.04027777780577679° пн. ш. 41.002500000027772842° сх. д. / 49.04027777780577679; 41.002500000027772842

Країна  Росія[1]
Адмінодиниця Q4218065?
Перша згадка 1790
Висота центру 482 м[2]
Клімат вологий континентальний (Dfb)d
Населення 6529 осіб (2010)[3]
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 86388
Поштовий індекс 346200
GeoNames 552006
Кашари. Карта розташування: Росія
Кашари
Кашари
Кашари (Росія)
Мапа

Кашари, Кошари — слобода в Ростовській області, Росія.

Адміністративний центр Кашарського району й Кашарського сільського поселення.

Назва[ред. | ред. код]

Спочатку слобода звалася Верхньо-Вільхова (за назвою річки Вільхова). Українська назва Кошари закріпилося за населеним пунктом у 1840-х роках. Наявність на території населеного пункту великих пасовищ з хорошим травостоєм й джерелом водопою давали можливість місцевим україномовним землевласникам містити великі кошари овець. Населений пункт знаходився неподалік від Богучарського шляху, яким скупники худоби (прасоли) ганяли кошари овець. Нерідко вони зупинялися для відпочинку у Верхньо-Вільховій. Вівці заганялися в кошари. Поступово населений пункт стали називати Верхньо-Вільхова — Кошари. Назва Кошари згадується в архівних джерелах з 1843 року.

З 1963 року назва зросійщена на слобода Кашари[4].

Історія[ред. | ред. код]

Слобода Верхньо-Вільхова вперше згадується з 1790 року. 1790-му році в 62 дворах слободи мешкало 189 душ чоловічої статі і 194 душі жіночої статі селян[5]. У 1839 році побудована церква в ім'я святого Миколи Чудотворця. У 1868 році відкрита церковно-парафіяльна школа. У 1911 році відкрита перша телефонна лінія[5].

За переписом 1897 року в слободі Кошари було близько 500 дворів. Грамотних чоловіків було 25, жінок — 10 осіб. Тільки один мешканець мав середню освіту. В селі не було бібліотеки. Газети і журнали отримували поміщик й піп. Єдиним громадським закладом був шинок.

Першим головою Кошарського ревкому був Юхим Сиденко. У березні 1919 року до Кошар увійшов Московський полк Червоної армії. Як спротив проти пограбування продрозвесткою восени 1919 року піднялося повстання єфремо-степановських й поздніївських селян. У 1921 році Кошарами пройшли банди Маслака, Антонова, Курочкіна та Махно.[6]. З 1924 року Кошари стали адміністративним центром Кошарського району[7].

Кошари були звільнені від німців у грудні 1942 року[5].

Археологія[ред. | ред. код]

Курган, розташований на південній околиці слободи Кашари. Про нього ходить безліч легенд. Раніше вважалося, що тут міг бути заритий золотий скарб, який намагалися відшукати багато шукачі скарбів. Висота кургану поступово зменшувалася, в 1980-х роках з нього стали брати землю екскаватором для реалізації різних господарських потреб. У 1986 році археолог із Санкт-Петербурга Михайло Павлович Чернопицький обстежив район на предмет цікавих об'єктів і звернув увагу на курган, який розташований на околиці Кошар. У 1987 році експедиція почала свої дослідження. В кургані за допомогою бульдозерів і скреперів були зроблені розрізи. У ходячи робіт, фахівці виявили давнє поховання. Одна з особливостей кургану — місце його розташування. Переважна частина курганів була розташована на височинах, а кашарський курган розташовувався поблизу заплави річки. Друга особливість — розміри кургану. Початкова висота становила як мінімум 10 метрів. Цей курган був центральним в групі, було ще три більш низьких кургану, розташованих поблизу. Товщина панцира кургану великих розмірів — до 3 метрів біля основи. Чим вище — тим вона тонше. Панцир кургану зроблений з білої глини, яка відрізняється від тієї глини, яка переважає на території поселення. Швидше за все, вона була завезена. Є підстави вважати, що глина була завезена в обсязі до декількох тисяч тонн. Цей курган був не насипаний, а побудований. На місці кургану знайдено 4 поховання. Знайдено 2 глиняні судини ручної ліпки з орнаментом, маленький астрагал і височное кільце. Тип поховання в могильнику — катакомбний. У дослідників були припущення, що цей могильник датовано першою половиною другого тисячоліття до нашої ери. За станом на 1987 рік археологічна експедиція продовжила свою роботу для складання більш повної картини[8].

Географія і клімат[ред. | ред. код]

Слобода Кошари розташована на півночі Ростовської області в межах Доно-Донецької височини, в долині річки Вільхова[9].

Клімат

Тип клімату — вологий континентальний (Dfa — згідно класифікації кліматів Кеппена). Середньорічна температура повітря — 8,1 °C, кількість опадів — 482 мм. Найпосушливіший місяць — лютий (норма опадів — 30 мм). Найвологіший місяць — червень (52 мм).

Клімат Кашар
Показник Січ. Січ. Березень Кві. Травень Червень Липень Серп. Сен. Окт. Листоп. Дек. Рік
Середній максимум, °C -3,7 -3,1 2,3 14,1 22,0 26,1 28,3 27,1 20,5 12,2 4,2 -0,6 12,45
Середня температура, °C -6,9 -6,4 -1,2 9,2 16,3 20,4 22,5 21,3 15,2 8,1 1,4 -3,3 8,1
Середній мінімум, °C -10 -9,7 -4,6 4,3 10,7 14,7 16,8 15,6 10,0 4,0 -1,4 -6 3,7
Норма опадів, мм 43 30 31 34 43 52 47 39 34 31 46 52 482
Джерело: [1] [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, осіб
1959 1970 1979 1989 2002 2010[10]
2424 3318 4089 6340 6302 6529

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Кашарський музей історії і краєзнавства працює з 1969 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. Кашары Climat
  3. http://rostov.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/rostov/resources/1f0ab3804de41dc58578dd440b9ac47d/%D0%A2%D0%BE%D0%BC+1.+%D0%A7%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C+%D0%B8+%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5+%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F+%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8.pdf
  4. а б в
  5. Міста і райони Ростовської області, Ростов-на-Дону, 1987, стор 193—197
  6. Историческая справка. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 17 грудня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]