Кащук Микола Кирилович
| Кащук Микола Кирилович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
3 січня 1950 (74 роки) Соболівка, Липовецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | письменник, поет, гуморист | |||
| Alma mater | Поліський національний університет | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Кащук Микола Кирилович (3 січня 1950, с. Соболівка, Липовецький район, Вінницька область) — український письменник, поет-гуморист. Член Національної спілки письменників України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у с. Соболівка Липовецького району на Вінничині. У 1966 р. закінчив Турбівську СШ, у 1972 р. - Іллінецький сільськогосподарський технікум. За освітою — агроном. У 1974 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут[1]. У 1974—2010 роках працював інспектором, старшим інспектором, начальником Державної інспекції з карантину рослин по Рівненській області[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Літературний шлях розпочав у 1978 році, взявши участь у гумористичному конкурсі рівненської газети «Червоний прапор» (тепер «Вільне слово»)[3].
Активний учасник літературного життя краю[4]. Автор гумористичних творів для дорослих і дітей[5]. Твори друкувалися в журналах «Дзвін», «Перець», «Україна», рівненському літературно-краєзнавчому альманасі «Погорина», антологіях «Літературна Рівненщина»(2005, 2010)[6], «Рівне літературне»(2013, 2018). Публікує статті у місцевій пресі.
З 2015 року — член Національної спілки письменників України.
Мешкає у Рівному.
Твори[ред. | ред. код]
Гумористичні збірки[ред. | ред. код]
- 1998 — «Тепла хатка», «Хитрий Тарас»
- 1999 — «Прочитай та відгадай»
- 2000 — «Рідний край», «Цей загадковий світ»
- 2001 — «Сільський шум», «Любим дітям», «З любов'ю до природи», «Відгадає той, хто знає»
- 2002 — «Комірник-жартівник»
- 2003 — «Загадковий світ»
- 2005 — «Абетка»
- 2006 — «Дисертація»
- 2007 — «Щасливе дитинство»
- 2008 — «Акт і факт»
- 2009 — «Перший дзвоник», «Що за біда»
- 2010 — «Не вигране парі»
- 2011 — «Крута коза»
- 2012 — «Максимум і мінімум», «Прем'єра від Прем'єра»
- 2013 — «Є такі професії»
- 2014 — «Грек із Парнасу»
- 2015 — «Є такі професії»
- 2015 — «Якби знав, козу мав…»
- 2016 — «Весела дітвора»
- 2016 — «Загадкові гості»
- 2017 — «Загадкові птахи»
- 2017 — «Південні гості»
- 2017 — «Подарунки від рослин»
(Усі видані у Рівному)
Твори у збірниках[ред. | ред. код]
- Кащук М. К. Вигідний рахунок: [гуморески] // Літературна Рівненщина: антологія: до 20-річчя обл. орг. письм. / упоряд.: О. Євтушок, В. Климентовська, Л. Рибенко ; передм. А. Криловця. — Рівне: Рівнен. друк., 2005. — С. 133-242.
- Кащук М. Якщо: [твори] // Літературна Рівненщина: антологія: вип. 2 / упоряд. Л. Рибенко. — Рівне: Оповідач, 2010. — С. 151-155.
- Кащук М. Заведи: [сатиричні мініатюри] // Рівне літературне: антологія / упоряд. Л. Рибенко. — Острог: Вид. Нац. ун-ту «Острозька академія», 2013. — С. 149-155.
- Кащук М. Оголошення: [гуморески] // Рівне літературне: антологія / упоряд. В. Мазаний. — Рівне: Оповідач, 2018. — С. 59.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бондючна Ю. Микола Кащук: літературний портрет / Ю. Бондючна. — Рівне: Волинські обереги, 2013. — 32 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Письменники краю — для дітей [Архівовано 27 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- ВІТАЄМО ІЗ 70-РІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ МИКОЛУ КАЩУКА, ПИСЬМЕННИКА, САТИРИКА, ГУМОРИСТА [Архівовано 27 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Літературна Рівненщина : довідник. Рівне: Азалія. 2003. с. 71.
- ↑ Сучасні письменники Рівненщини / упоряд. Б. Боровець, А. Лимич, Л. Рибенко. Рівне: Оповідач. 2016. с. 98—99.
- ↑ Кащук Микола Кирилович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 26 Жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
- ↑ Письменник-агроном з Рівного пише казки та видає книги (Відео). RvNews (англ.). Архів оригіналу за 27 Жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Пащук, І. (2005). Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. Рівне: Волинські обереги. с. 79.
- ↑ Літературна Рівненщина : антологія. Вип. 2. Рівне: Оповідач. 2010. с. 151—155.