Квіритське право
Квіритське право — система найдавнішого римського права. Основним його джерелом були Закони XII таблиць. Назва «квіритське право» пов'язане з тим, що квіритами називали римських громадян. Пізніше квіритське право отримало назву цивільного права.
Квіритське право поклало кінець патріархальній будові сім'ї з безумовним пануванням господаря, в його рамках не було розвиненого права власності і визначалась тільки військово-громадська та релігійна діяльність вузького кола глав родів і сімей в традиціях, похідних ще з часів військової демократії влади вождів.
Квіритське право відокремлювало членів римської громади від НЕ римлян і носило становий характер навіть всередині Риму. У захисті майнових прав римських громадян досить відверто надавалась перевага імущим колам громади, що особливо яскраво виявлялося при заподіянні шкоди багатим. Воно було непридатне для регулювання відносин, що складалися між квіритами, з одного боку, і неквіритами — з іншого.
Посилання[ред. | ред. код]
- Квіритське право [Архівовано 2 Червня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.