Керніт
| Керніт | |
|---|---|
 Керніт | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Ker[2] |
| Хімічна формула | Na₂B₄O₆(OH)₂·3H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 6.DB.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Керн[4] |
| Типова місцевість | Kramer districtd[4] |
 Керніт у Вікісховищі | |
Керніт (рос. кернит; англ. kernite; нім. Kernit m) — мінерал класу боратів.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Керніт вперше був знайдений у родовищі борату „Rich Station“ в переписній місцевості Борон в окрузі Керн, Каліфорнія, і був описаний у 1927 році американським мінералого Вальдемаром Теодором Шаллером, який назвав мінерал за місцем знахідки (округ Керн).[5]
Типовий матеріал мінералу зберігається в Гарвардському університеті поблизу Кембриджа, штат Массачусетс (реєстраційний номер 88508) та Національному музеї природної історії Вашингтона, округ Колумбія, США (реєстраційний номер 95643).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Водний борат натрію острівної будови Na2B4О7•4Н2О.
Містить (%): Na2О — 22,65; B2О3 — 50,8; Н2О — 26,55.
Утворює подовжені або клиноподібні кристали, волокнисті, зернисті агрегати.
Спайність довершена у трьох напрямках.
Колір безбарвний або білий.
Блиск скляний.
Твердість 2,5—3,0.
Густина 1,904—1,918.
Асоціація: бура, ініоїт, улексит, колеманіт.
Зустрічається у вулканогенно-осадових родовищах бору. Входить до складу борних руд. Виявлений у соляних родовищах Керн, шт. Каліфорнія, США. Крім того, знайдений на родовищі бури Тінкалаю, Салар-дель-Хомбре Муерто, провінція Сальта, Аргентина. Копальня «Кірка», провінція Ескішехір, Туреччина.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Schaller W. T. Kernite, a new sodium borate // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1927. — Vol. 12, Iss. 1. — P. 24–25. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
- ↑ Mindat – Kernite (englisch). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Керніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Керніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Handbook of Mineralogy / Kernite [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]
