Керім Отаров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керім Отаров
Народився 15 травня 1912(1912-05-15)
Тирниауз, Ельбруський район
Помер 13 жовтня 1974(1974-10-13) (62 роки)
Нальчик, РРФСР, СРСР
Діяльність поет, перекладач
Alma mater Кабардино-Балкарський державний університет імені Х. М. Бербекова
Жанр вірш
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За трудову доблесть»

Отаров Керім Сарамурзайович (3 травня 1912 — 13 жовтня 1974) — балкарський поет і перекладач. Народний поет Кабардино-Балкарії.

Народився в аулі Гюрхожан (нині в межах міста Тирниауз, Кабардино-Балкарія) в селянській родині. Закінчив педагогічне училище (1934), а потім Кабардино-Балкарський університет (1963). У 1938—1941 роках очолював Спілку письменників Кабардино-Балкарської АРСР.

Брав участь у Німецько-радянській війні.

Разом з балкарським народом був депортований в Киргизьку РСР і жив на поселенні в місто Фрунзе (нині Бішкек). У 1956 році повернувся в Нальчик і працював в журналі «Шуёхлукъ» («Дружба»).

За бойові заслуги був нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.

Перші вірші опубліковані в 1930 році. Основу його творчої спадщини складають ліричні вірші («На літніх пасовищах», 1935; «Полонина», 1936; «Далеко від тебе», 1941—1942 та ін.). Отар — автор поетичних збірок «Вірші і пісні» (1938), «Дороги» (1956), «Рідна земля» (1960), «Роки» (1964), «Моя ранкова зірка» (1969).

Вірші К. С. Отарова переводили Семен Ліпкін, Дмитро Голубков, Георгій Яропольский та ін.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Отаров Керим Сарамурзаевич — статья из Большой советской энциклопедии.
  • Памяти поэта. Публикация в «Эльбрусоиде»: отзывы современников и стихи Керима Отарова в переводе Георгия Яропольского.
  • Георгий Яропольский. Причащение. «Поэтоград», № 9 (60), 2013.
  • Литературная Кабардино-Балкария № 2.2012, март-апрель, с. 122: Отаров Керим Сарамурзаевич

Посилання[ред. | ред. код]