Кесарійська єпархія (Віфінія)
Кесарійська єпархія (Віфінія) (лат.: Dioecesis Caesariensis in Bithynia) — закритий престол Константинопольського патріархату і титулярний престол католицької церкви.
Історія[ред. | ред. код]
Кесарія Віфінії, поблизу Бедемкоса (Бадемкьой) на території сучасної Туреччини, є стародавнім єпископством римської провінції Віфінія в цивільній єпархії Понт. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганною Нікомедійської архієпархії.
Єпархія зафіксована в Notitiae Episcopatuum Константинопольського патріархату до Х століття.[1]
Є кілька відомих єпископів цієї стародавньої єпископської кафедри. Перший — Філей, ім'я якого з'являється в оповіді про мученицьку смерть св. Тирса та його супутників за часів імператора Діоклетіана; історія розповідає, що єпископ втік, переховуючись, побоюючись переслідування.[2] Руф фігурує в списку єпископів, які брали участь у першому Нікейському соборі 325 року.[3]
Жодних інших єпископів не відомо до VI століття. 20 липня 518 р. Павло підписав петицію, надіслану Константинопольським синодом до патріарха Іоанна, просячи його розірвати зв'язки з Севером Антіохійським і монофізитською партією та відновити халкедонську віру.[4] Іоанн брав участь у Константинопольському синоді, зібраному у 536 р. патріархом Меною, під час якого на засіданнях 21 травня та 4 червня підписав засудження Севера Антіохійського та його прихильників, колишнього патріарха Антімо, сирійського ченця Зоори та Петра з Апамеї.[5]
Для VI століття джерела передають імена двох інших єпископів. Єпископ Феодосій брав участь у суперечці про дві волі Христові 24 серпня 656 року з Максимом Сповідником, засланим у Бізю.[6] Феодор брав участь у Константинопольському соборі 680–681 рр., де було засуджено єресь монофелітів.[7]
Соборні джерела VIII і IX століть передають імена двох єпископів: Костянтина, який був присутній на другому Нікейському соборі 787 року;[8] і Феопіст, який брав участь у Константинопольському соборі 879—880 рр., який реабілітував патріарха Фотія.[9] Єпископська печатка, датована Х-ХІ століттями, носить ім'я єпископа Григорія; він міг належати єпископу Кесарії Віфінської, оскільки печатка не свідчить про те, що він був митрополитом.[10]
З XVI століття Кезарія ді Бітінія вважалася одним з титульних єпископських осідків католицької церкви; місце було вакантним з 5 січня 1982 року. Останнім власником був Секондо Чіокка, допоміжний єпископ Генуї.
Хронотаксис[ред. | ред. код]
Грецькі єпископи[ред. | ред. код]
- Філей † (початок IV ст.)
- Руф † (згадується в 325 р.)
- Павло † (згадується в 518 р.)
- Іван † (згадується в 536 р.)
- Феодосій † (згадується 656 р.)
- Теодор † (згадується 680 р.)
- Костянтин † (згадується 787 р.)
- Теопіст † (згадується в 879 р.)
- Григорій ? † (Х-ХІ ст.)
Титулярні єпископи[ред. | ред. код]
Єпископи XV, XVI і XVII століть — це ті, про яких повідомляє Католицька Ієрархія. Однак ці єпископи, ймовірно, належать до інших титулярних престолів з такою ж назвою; насправді, Папські щорічники ХІХ століття, Annuaire Pontifical Catholique 1917 року[11] та Папський щорічник 1919 року[12], як відомо, мають офіси Кесарії Палестинської, Кесарії Понтійської (Каппадокії), Кесарії Філіпа та Кесарії Мавританської. Згідно Gcatholic, титульний центр Чезареї ді Бітінії був заснований у 1933 році; для якого лише три останні єпископи цього хронотаксису належали б до титульного престолу Кесарії Віфінської.
- Джованні † (1430–1440 помер)
- Анджело Перуцці † (5 листопада 1572 — 3 квітня 1581 призначений єпископом Сарсіни)
- Клод де Сен-Боне де Тоарас † (25 жовтня 1621 — 12 вересня 1625 наступник єпископа Німа)
- Шарль де Бурбон † (16 грудня 1652 — 28 жовтня 1656 змінив єпископа Суассона)
- Бонавентура Руссо † (6 травня 1658–1671 помер)
- Альфонсо Агуадо, OSB † (22 лютого 1672–1680 помер)
- Антоніо Геремія Пеше, CP † (10 травня 1951 — 25 березня 1953 призначений єпископом Додоми)
- Джованні Сісмондо † (30 вересня 1954 — 21 лютого 1955 призначений титулярним архієпископом Марчіанополі)
- Секондо Чіокка † (помер 15 квітня 1955 — 5 січня 1982)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981, indice p. 495, voce Kaisareia, évêché de Bithynia.
- ↑ Janin, DHGE, XII, col. 199.
- ↑ Heinrich Gelzer, Patrum Nicaenorum nomina, Leipzig, 1898, p. LXIV, nº 202.
- ↑ Collectio Sabbaitica contra acephalos et origeniastas destinata, edidit Eduardus Schwartz, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», III, Berlino, 1940, p. 66, nº 23.
- ↑ Collectio Sabbaitica…, p. 184, nº 48, e p. 117, nº 66; anche indice prosopografico, p. 237 (Ioannes n. 8).
- ↑ Theodosios, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston (2013), nº 7795.
- ↑ Theodoros, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, (2013), nº 7328.
- ↑ Jean Darrouzès, Listes épiscopales du concile de Nicée (787), in Revue des études byzantines, 33 (1975), p. 36.
- ↑ Theopostos, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, (2013), nº 28270.
- ↑ Gregorios, in Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, Berlin-Boston, (2013), nº 22454.
- ↑ Annuaire pontifical catholique, p. 356.
- ↑ Annuario Pontificio, p. 251.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- (лат.) Michel Le Quien, Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Parigi, 1740, Tomo I, coll. 627—628
- (лат.) Pius Bonifacius Gams, Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Graz, 1957, p. 443
- Raymond Janin, v. Césarée de Bithynie, in «Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques», vol. XII, Paris, 1953, col. 199
Посилання[ред. | ред. код]
- (англ.) La sede titolare su Catholic Hierarchy
- (англ.) La sede titolare su Gcatholic