Кете Лейхтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кете Лейхтер
нім. Käthe Leichter
Ім'я при народженні нім. Marianne Katharina Pick[1]
Народилася 20 серпня 1895(1895-08-20)[2][3][…]
Відень, Австро-Угорщина[2][5][…]
Померла 17 березня 1942(1942-03-17)[2][3][…] (46 років)
Bernburg Euthanasia Centred, Бернбурґ, Німеччина
Країна  Австрія
 Долитавщина
Діяльність письменниця, економістка, профспілкова діячка, активістка за права жінок
Alma mater Віденський університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мов німецька
Партія Соціал-демократична партія Австрії
Конфесія юдаїзм[1]
У шлюбі з Otto Leichterd[7]
Діти Henry O. Leichterd[2] і Franz Sigmund Leichterd

Маріанна Катаріна «Кете» Лейхтер (нар. 20 серпня 1895, Відень, Австро-Угорщина— лютий 1942, Бернбург, Німеччина) — австрійська економістка, активістка за права жінок, журналістка та політик. Членкиня Соціал-демократичної партії Австрії та Віденської трудової палати. Під час нацистського режиму її утримували в концентраційному таборі Равенсбрюк і вбили газом у центрі евтаназії Бернбург у 1942 році.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Лейхтер народилася як Маріанна Катаріна Пік у 1895 році у Відні, була другою донькою єврейської пари, юриста Йозефа Піка (1849, Наход  – 1926) та його дружини Шарлотти «Лотти» Рубінштейн (1871, Галац  – 1939)[8][9]. Її старша сестра була австрійсько-американським композитором і музичним терапевтом Валлі Вайгл.

Кете закінчила Beamten-Töchter-Lyceum у 1914 році, а потім почала вивчати політологію у Віденському університеті. Оскільки в той час австрійським жінкам не дозволялося мати вищу освіту, вона перевелася до німецького Гайдельберзького університету у 1917 році та закінчила навчання у липні 1918 року, а потім повернулася до Відня, щоб закінчити ще два семестри в університеті[10].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Лейхтер стала учасницею Wiener Jugendbewegung (Віденського молодіжного руху), радикальної лівої організації, будучи студенткою перед початком Першої світової війни, а пізніше була членом Parteischüler-Bildungsverein Karl Marx (Асоціація партійних учених і освіти імені Карла Маркса), членом марксистської групи Соціал-демократичної партії Австрії (SDAPÖ), які виступали проти війни. Коли Австрійська Республіка була заснована у 1918 році, і як одна з перших австрійських жінок-випускниць політичних наук, які спеціалізувалися на економіці, вона приєдналася до Reichswirtschaftskommission der Arbeiterräte (Державного економічного комітету робітничих рад), (Державний комітет соціалізації промисловості) і Zentralverband für Gemeinwirtschaft (Центральна організація суспільних благ і корпорацій), а також працювала у Міністерстві фінансів Австрії[9]

</ref>.

[9]

Лейхтер приєдналася до Frauenreferat der Wiener Arbeiterkammer (Жіночий відділ Віденської інституціоналізованої палати робітників) у 1925 році та керувала відділом до 1934 року. У 1932 році вона була обрана до Betriebsrat der Wiener Arbeitkammer (Робітничий комітет Віденської інституціоналізованої палати робітників).[9] Публікувала статті та звіти на основі зібраних нею статистичних даних про роботу жінок в Австрії, а також читала лекції, виступала на шкільних курсах і виступала на радіо для захисту прав жінок. Вона виступала за рівну оплату праці, наймання більшої кількості жінок у соціальну адміністрацію та можливості працевлаштування для жінок з вищою освітою[11].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Віденське центральне кладовища, родинна могила Лейхтерів

Кете Лейхтер вийшла заміж за Отто Лейхтер, земляк-соціаліст і журналіст, у 1921 році. Вона народила їхнього першого сина, Гайнца, у 1924 році, а другого, Франца, у 1930 році[9].

Політичні переслідування та смерть[ред. | ред. код]

Коли SDAPÖ було заборонено в Австрії у лютому 1934 року, Лейхтер приєдналася до Revolutionäre Sozialisten (Революційних соціалістів), підпільної соціалістичної організації, яка була сформована у відповідь на заборону партії.[9] Вона та її чоловік Отто переїхали до Цюріха в еміграцію на шість місяців у 1934 році, але повернулися до Відня, коли її обрали головою освіти революційних соціалістів. Писала антифашистські памфлети та публікувала статті за кордоном під псевдонімами Марія Малер і Анна Гертнер.[10] </ref> Після того, як нацистська партія вторглася в Австрію під час аншлюсу 1938 року, вона спробувала втекти з Австрії разом зі своєю родиною; хоча її сім'я втекла, Лейхтер була заарештована гестапо у Відні 30 травня 1938 року і згодом ув'язнена. У 1940 році її відправили до концтабору Равенсбрюк, а на початку 1942 року її вбили газом у центрі евтаназії Бернбурга[9]. Урна у Feuerhalle Simmering, наповнена землею з концтабору Равенсбрюк, служить її кенотафом у Відні.

Спадщина[ред. | ред. код]

Кете-Лейхтер-Гассе, вулиця в районі Гітцінґ у Відні, була названа на честь Лейхтер у 1949 році[12]. У пам'ять про Лейхтер також названо щорічну премію, яку австрійський уряд присуджує жінці-історику. Австрійсько-американський історик Герда Лернер писала, що Лейхтер «уособлює найвищі ідеали фемінізму — діяльність протягом усього життя на користь усіх жінок, але особливо жінок із робітничого класу; переконання, що соціальні реформи справедливі лише тоді, коли вони служать інтересам жінок і чоловіків; безкомпромісна боротьба з фашизмом і націонал-соціалізмом, яка коштувала їй життя».

Родичі[ред. | ред. код]

Родичами Кете Лейхтер по материнській лінії є

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Frauenarbeit und Arbeiterinnenschutz в Австрії, 1927
  • Wie leben die Wiener Heimarbeiter? : eine Erhebung über die Arbeits- und Lebensverhältnisse von tausend Wiener Heimarbeitern, 1923
  • So leben wir … 1320 Industriearbeiterinnen berichten über ihr Leben ; Eine Erhebung, 1932
  • Кете Лейхтер. Leben und Werk , 1973
  • Кете Лейхтер зум 100. Geburtstag: Texte zur Frauenpolitik , 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б 2056 // birth registry of the Jewish Community of Vienna — Т. R.
  2. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #119334429 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в FemBio database
  4. ↑ а б в Frauen in Bewegung 1848–1938 — Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
  5. ↑ Schmid-Bortenschlager S., Schnedl-Bubeniček H. Österreichische Schriftstellerinnen 1880–1938: Eine Bio-Bibliographie — Stuttgart: Akademischer Verlag Hans-Dieter Heinz, 1982. — S. 112. — ISBN 978-3-88099-123-1
  6. ↑ Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und Wissenschaft — Wien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 229–230. — ISBN 978-3-9503655-5-9
  7. ↑ 10856 // Civil Weddings in Vienna // GenTeam
  8. ↑ geni.com
  9. ↑ а б в г д е ж Hauch, Gabriella (2006). de Haan (ред.). Biographical Dictionary of Women's Movements and Feminisms in Central, Eastern, and South Eastern Europe: 19th and 20th Centuries. Central European University Press. с. 286—289. ISBN 978-963-7326-39-4.
  10. ↑ а б Lacina, Evelyn (1985). Leichter, Käthe, geborene Pick. Neue Deutsche Biographie (German) . Процитовано 1 вересня 2015.
  11. ↑ Freidenreich, Harriet. Käthe Leichter. Jewish Women's Archive.
  12. ↑ Exenberger, Herbert. Käthe Leichter (1895 - 1942) (German) . Documentation Centre of Austrian Resistance. Процитовано 1 вересня 2015.
  13. ↑ Jacques Rubinstein.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кете_Лейхтер&oldid=41253320