Кетрін Софі Драєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кетрін Софі Драєр
англ. Katherine Dreier

Народження 10 вересня 1877(1877-09-10)[1][2][3]
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4][5]
Смерть 29 березня 1952(1952-03-29)[1][2][3] (74 роки)
  Мілфорд[4]
(цироз печінки[6])
Країна  США[7][5]
Жанр абстракціонізм[8]
Навчання Інститут Праттаd
Діяльність колекціонерка мистецтва, художниця, мисткиня
Напрямок абстракціонізм[8] і модерне мистецтво[8]
Вчитель Рафаель Коллен, Gustaf Britschd і Walter Shirlawd
Працівник Manhattan Trade School for Girlsd
Член Society of Independent Artistsd, Société Anonyme, Inc.d, Woman Suffrage Partyd і Абстракція-Мистецтвоd
Брати, сестри Доротея Драєр[9], Margaret Dreier Robinsd і Mary Dreierd
Роботи в колекції Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[10], Музей мистецтва Метрополітен[11], Художня галерея Єльського університету, Смітсонівський музей американського мистецтва[12] і ZKM | Center for Art and Media Karlsruhe[d][5]
CMNS: Кетрін Софі Драєр у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драєр.

Кетрін Софі Дреєр або Драєр (англ. Katherine Dreier; 10 вересня 1877, Нью-Йорк — 29 березня 1952, Мілфорд, Коннектикут) — американська художниця-абстракціоністка, колекціонерка сучасного мистецтва.

Життєпис[ред. | ред. код]

Кетрін Софі Драєр народилася в Брукліні, штат Нью-Йорк, 10 вересня 1877 року. Про це вона сказала: «Я народилася в 1877 році. За щасливим збігом обставин, через триста років після Рубенса, і цей факт завжди впливав на мене, відчуваючи, що частина його життєздатності та чутливості до кольору була частиною моєї мистецької спадщини»[13]. Її батьки, Теодор Драєр, успішний бізнесмен, і Доротея Драєр, обоє були іммігрантами з Німеччини[14]. Дівоче прізвище її матері було також Драєр, а її батьки були двоюрідними братами з Бремена в Німеччині. Їхні предки були громадськими діячами та купцями. Теодор приїхав до США у 1849 році і став партнером нью-йоркської філії англійської металургійної фірми Naylor, Benson and Company. Він одружився з Доротеєю в 1864 році під час візиту до Бремена, повернувшись з нею до США, і вони жили в будинку з коричневого каменю в Бруклін-Гайтс у штаті Нью-Йорк[15]. Кетрін була наймолодшою в родині. У Кетрін Драєр був старший брат і три старші сестри[15]: художниця-постімпресіоністка Доротея Драєр, соціальна реформаторка Мері Драєр[en] та лідерка профспілок Маргарет Драєр Робінс[en][15][16].

Кетрін С. Драйєр — Блакитна чаша — Armory Show, 1913

Сама Кетрін з 12-річного віку навчалася живопису в художній школі Брукліна[14][14][16], а потім у нью-йоркському художньому інституті Пратт. Її сім'я брала активну участь у громадських справах[16], і з юного віку Драєр брала участь у соціальних і благодійних справах[14]. У 1900 році її мати заснувала Німецький дім для відпочинку жінок і дітей, де Кетрін була скарбником на волонтерській основі з 1900 по 1909 рік. Вона стала співзасновником Асоціації сусідства Маленької Італії в Брукліні в 1905 році та була її президентом[16]. Через п'ять років стала одним із перших директорів Мангеттенської торгової школи, організації, яка прагнула навчати молодих дівчат ремеслам[17]. З 1907 по 1914 рік Кетрін провела в Європі, де також вивчала живопис і брала участь у художніх виставках у Німеччині, Франціі, Нідерландіх та Великій Британії. Її першу персональну експозицію було показано в Лондоні в 1911 році. Як суфражистка Кетрін брала участь у Міжнародному альянсі жіночого виборчого права, відвідуючи його шостий конгрес у Стокгольмі, Швеція в 1911 році як делегат. У 1915 році очолювала Німецько-американський комітет партії жіночого виборчого права в Нью-Йорку[14][16].

Драєр була фінансово забезпечена після отримання спадщини після смерті своїх батьків наприкінці 1890-х років[16].

Повернувшись до Нью-Йорка, Кетрін почала працювати в Товаристві Незалежних художників (Society of Independent Artists), серед засновників якого були Марсель Дюшан, Ман Рей, Альбер Глез, Джозеф Стелла тощо. Саме там у 1916 році відбулася знаменна зустріч Кетрін Драєр з Дюшаном, який у тому році переїхав до Нью-Йорка з Парижа. На час зустрічі з Кетрін Драєр Дюшан вже пережив своє захоплення імпресіонізмом і манерою Анрі Матісса, співпрацю та розрив з кубістами і був на шляху до того, щоб найближчими роками стати головним натхненником американського дадаїзму[14][16].

Société Anonyme[ред. | ред. код]

У 1920 році Кетрін Драєр, Марсель Дюшан та Ман Рей заснували нове художнє товариство, яке, на пропозицію Рея, було названо Анонімним, Société Anonyme (SA) — так французькою позначається корпорація або товариство з обмеженою відповідальністю. Вони мріяли про таке товариство, де художники зможуть вільно виставляти свої найсміливіші твори. Члени товариства Société Anonyme, яке вони називали « експериментальним музеєм мистецтва», збиралися на Мангеттені у квартирі Кетрін Драєр. Натхненні успіхом своєї першої революційної експозиції, за перші кілька років існування товариства його засновники провели безліч виставок, причому не лише у Нью-Йорку, а й у Вашингтоні, Детройті та Балтиморі . Усього за три десятиліття існування товариства було організовано близько 80 виставок.

У 1921 році, заявивши, що «дада немає місця в Нью-Йорку», Ман Рей оселився у Франції. У 1920-х роках Дюшан також повернувся до Франції. Після тривалих подорожей Європою у пошуках картин, 1926 року ентузіастка Кетрін Драєр представила у Бруклінському музеї грандіозну експозицію, що складалася з більш ніж 300 робіт 106 художників із 19 країн.

У 1928 році наставницею Кетрін стала Бланш Лаззелл, художниця-модерністка, естамістка та граверка.

У 1941 році Кетрін Драєр передала частину колекції робіт художників-членів Société Anonyme у дар музею Єльського університету . У 1948 році Драєр за допомогою Дюшана склала каталог колекції товариства, він був опублікований у 1950 році. Офіційно товариство припинило існування у 1950 році, на той час колекція Драєр, частину якої вона заповідала балтиморському Музею Філіпса, налічувала понад тисячу творів мистецтва. Колекція Société Anonyme стала основою зібрання Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку та Музею Соломона Гуггенхайма. Кетрін Драєр стала авторкою монографії про українця Давида Бурлюка (Burliuk, 1944).

З 14 жовтня 2006 до 21 січня 2007 року в Музеї Філіпса проходила виставка «Société Anonyme: Модернізм для Америки». На виставці було представлено близько 130 живописних та графічних робіт, а також скульптур, створених у 1910—1950-ті роки, включаючи твори Марселя Дюшана, Мана Рея, Кетрін Драєр, Константіна Бранкузі, Піта Мондріана, Жуана Міро, українця Олександра Архипенка, Василя Кандинського, Фернана Леже, Джозефа Стелли, Александра Колдера, Карла товариство Société Anonyme вперше представило мистецтво Василя Кандинського та Фернана Леже у США .

Пізні роки та смерть[ред. | ред. код]

Приблизно в 1942 році стан здоров'я Кетрін Драєр почав погіршуватися через «калічну хворобу», але вона продовжувала працювати, читаючи лекції та пишучи картини. Вона померла 29 березня 1952 року в Мілфорді, штат Коннектикут, на 75-иу році життя внаслідок цирозу печінки, який не був спричинений алкоголем[14][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ а б Blumberg N. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б https://rkd.nl/explore/artists/24166
  5. ↑ а б в https://zkm.de/en/person/katherine-sophie-dreier
  6. ↑ https://books.google.com/books?id=iCcpVOQRtN0C&pg=PA55
  7. ↑ Museum of Modern Art online collection
  8. ↑ а б в https://www.guggenheim.org/history/katherine-s-dreier
  9. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
  10. ↑ http://www.moma.org/collection/works/79378
  11. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/488750
  12. ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=1339
  13. ↑ Academy of Allied Arts. Katherine Dreier. Academy of Allied Arts Press; 1933. p. 1-17.
  14. ↑ а б в г д е ж Carol Kort; Liz Sonneborn. A to Z of American Women in the Visual Arts. Infobase Publishing; 1 January 2002. ISBN 978-1-4381-0791-2. p. 55–56.
  15. ↑ а б в Barbara Sicherman; Carol Hurd Green. Notable American Women: The Modern Period: a Biographical Dictionary. Harvard University Press; 1980. ISBN 978-0-674-62733-8. p. 204—205.
  16. ↑ а б в г д е ж и Barbara Sicherman; Carol Hurd Green. Notable American Women: The Modern Period: a Biographical Dictionary. Harvard University Press; 1980. ISBN 978-0-674-62733-8. p. 202—204.
  17. ↑ Yale University Press. The Société Anonyme and the Dreier Bequest at Yale University. Yale University Press; 1984. ISBN 9780300030402. p. 210—217.

Література[ред. | ред. код]

  • Jennifer R. Gross, ред. (2006). The Société Anonyme: Modernism for America. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 0-300-10921-0.
  • Shearer West (1996). The Bullfinch Guide to Art. UK: Bloomsbury Publishing Plc. ISBN 0-8212-2137-X.
  • The Variant, Katherine Dreier and the Société Anonyme by William Clark. (Accessed June 14, 2005.)
  • Ruth L. Bohan (1982). Katherine Dreier and Modernism in America.
  • Tomkins, Calvin (1996). Duchamp. Canada: Fitzhenry & Whiteside Ltd. ISBN 0-8050-5789-7.
  • Рэй, Ман. Автопортрет. — СПб : Клаудберри, 2020. — 504 с. — ISBN 978-5-903974-17-7.
  • Bohan R.L. The Société anonyme's Brooklyn Exhibition: Katherine Dreier and modernism in America. Ann Arbor: UMI Research Press, 1982
  • Katherine S. Dreier. Burliuk. NY. 1944.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кетрін_Софі_Драєр&oldid=42611453