Кигинько Роман Іванович
Кигинько Роман Іванович | |
---|---|
Народився |
14 жовтня 1901 село Неліпівка, тепер смт. у складі Торецької міської ради Донецької області |
Помер |
1988 місто Донецьк |
Національність | українець |
Військове звання | підполковник |
Партія | ВКП(б) |
Нагороди | |
Роман Іванович Кигинько (Кігінько) (нар. 14 жовтня 1901, село Неліпівка, тепер смт. у складі Торецької міської ради Донецької області — після 1988, місто Донецьк) — український радянський партійний діяч, секретар Донецького (Сталінського) обласного комітету КП(б)У з пропаганди.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в бідній селянській родині. З дванадцятирічного віку наймитував у заможних селян, із чотирнадцятирічного віку працював вагонщиком на Щербинівському руднику, потім був кріпильником і забійником на шахті імені Артема. Член Залізнянського районного комітету комсомолу.
З 1924 року — голова Неліпівської сільської ради; секретар партійної організації, інструктор Артемівського окружного комітету КП(б)У.
З 1930 по 1933 рік навчався в Українському комуністичному інституті журналістики.
У 1933—1934 роках — секретар партійної організації, заступник директора з навчальної частини Українського комуністичного інституту журналістики.
Наприкінці 1934 року направлений в Донбас, де працював директором Донецького обласного відділення Українського інституту масового заочного навчання партійного активу при ЦК КП(б) України.
У 1938 — 16 травня 1941 року — інструктор, завідувач сектора відділу пропаганди Сталінського обласного комітету КП(б)У.
16 травня — листопад 1941 року — секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.
З листопада 1941 по жовтень 1946 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив на політичній роботі в штабі 12-ї армії Південного фронту; начальником відділення агітації і пропаганди, заступником начальника політичного відділу 56-ї армії Північно-Кавказького фронту. З 1945 по 1946 рік — на політичній роботі в 4-й армії Групи радянських військ в окупованій Німеччині; заступник начальника політичного управління Бакинського військового округу.
У (затв. у вересні) 1946 — 5 січня 1957 року — секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації. Одночасно з листопада 1946 року — відповідальний редактор органу Сталінського обласного комітету КП(б)У «Блокнот агітатора».
З 1957 року — начальник Сталінського (Донецького) обласного управління культури;
З 1960 року — голова партійної комісії при Сталінському (Донецькому) обласному комітету КПУ.
Після 1970 року — персональний пенсіонер у місті Донецьку. Обирався головою ради ветеранів партії міста Донецька.
Звання[ред. | ред. код]
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
- орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985)
- орден Червоної Зірки (22.05.1943)
- орден «Знак Пошани»
- медаль «За оборону Кавказу» (1944)
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
- медалі
Джерела[ред. | ред. код]
- Кигинько Роман Иванович [Архівовано 26 Жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- газета «Колгоспник Донеччини» — травень 1941 року.
- Кигинько Роман Иванович [Архівовано 26 Жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 жовтня
- Народились 1901
- Померли 1988
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За оборону Кавказу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Члени КПРС
- Учасники Другої світової війни з СРСР