Кизим Богдан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кизим Богдан
Народився невід.
Помер 1638(1638)
Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Військове звання козацький сотник
Діти Кизименко

Кизим Богдан (? — 1638) — київський козацький сотник, керівник повстанського загону під час селянсько-козацького повстання 1637 року в Україні проти шляхетських гнобителів та польських загарбників.

З життєпису[ред. | ред. код]

Після відновлення православної ієрархії в Україні за дорученням П. Конашевича-Сагайдачного супроводжував єрусалимського патріарха Теофана III до кордонів Речі Посполитої під час його Місії в Україні. Брав участь (у ранзі сотника) у Хотинській війні 1621 та Федоровича повстанні 1630.

На початку повстання 1637 року вийшов з Києва з частиною козаків на Лівобережжя і у Переяславі сформував повстанський загін і керував 4-тисячним загоном.

Після невдалої спроби об'єднатися з головними силами повстанців на чолі з Павлюком, які перебували в Мошнах, із загоном відступив у район Ірклієва.

Після поразки повстанців у Кумейківському бою 1637 року реєстровці схопили Кизима і видали його польсько-шляхетському командуванню.

Незабаром спалахнуло повстання на Лубенщині на чолі з сином Кизима — Кизименком. Польний гетьман Миколай Потоцький придушив цей виступ, зокрема, в Лубнах перед 8 січня 1638, виславши туди 24 грудня 1637 загін на чолі з своїм зведеним братом Станіславом.[1]

Захоплених у полон Кизима і Кизименка посадили на палі у Києві на Замковій горі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. W. Majewski. Potocki Stanisław h. Pilawa (1607—1647) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 152. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]