Кирило (Наконечний)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Кирил
Михаил Васильевич Наконечный
Митрополит Єкатеринбурзький і Верхотурський...
до 8 жовтня 2011 рік — архієпископ
з 27 липня 2011 року
Церква: РПЦ
тимчасово керуючий
Каменською єпархією
28 грудня 2011 — 18 березня 2012
Архієпископ Ярославський і Ростовський
до 25 лютого 2003 року - єпископ
7 жовтня 2002 — 27 липня 2011
Єпископ Тульський і Більовський
19 липня 2000 — 7 жовтня 2002
Єпископ Богородицкий,
вікарий Тульський і Більовський
15 березня 1998 — 19 липня 2000
Обрання: 26 лютого 1998 року
 
Альма-матер: Московська духовна семінарія
Діяльність: священник
Народження: 15 травня 1961(1961-05-15) (63 роки)
Verkhnechusovskiye Gorodkid, Q113032561?
Священство: 6 травня 1981 рік
Чернецтво: 25 жовтня 1980 року
Єп. хіротонія: 15 березня 1998 року

Нагороди:

CMNS: Кирило у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Наконечний.

Митрополит Кирило (в миру Михайло Васильович Наконечний; нар. 15 травня 1961, селище Верхнечусовские Городки,  Чусовский район, Пермська область) — єпископ Російської православної церкви; митрополит Єкатеринбурзький і Верхотурський, голова Єкатеринбурзької  митрополії. Учасник Помісних Соборів 1988, 1990 та 2009 років.

Тезоіменитство: 9 [22] червня (преподобного Кирила Білозерського)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 травня 1961 року в робітничій сім'ї в селищі міського типу Верхнечусовскі Городки Чусовского району Пермської області. У 1978 році закінчив середню школу.

25 жовтня 1980 року настоятелем Успенського кафедрального собору міста Володимира архімандритом Олексієм (Кутєповим) був пострижений у чернецтво з нареченням імені Кирило на честь Кирила Білозерського.

У 1986 році закінчив Московську духовну семінарію по сектору заочного навчання.

9 жовтня 1995 року звільнений з посади секретаря та благочинного і призначений настоятелем Свято-Миколаївського храму на Ржавці міста Тули.

Архієрейство[ред. | ред. код]

26 лютого 1998 року рішенням Священного синоду за рекомендацією митрополита Серапіона обраний єпископом Богородицьким, вікарієм Тульської єпархії, яку очолював митрополит Серапіон[1].

27 липня 2011 року рішенням Священного синоду призначений архієпископом Єкатеринбурзький і Верхотурским[2]. 9 серпня 2011 року прибув в Єкатеринбург[3]. 5 жовтня 2011 року призначений ректором Єкатеринбурзької духовної семінарії[4].

6 жовтня 2011 року призначений головою новоствореної Єкатеринбурзькій митрополії[5]. 8 жовтня 2011 року в Успенському соборі Троїце-Сергієвої лаври Патріархом Московським Кирилом возведений у сан митрополита[6].

З 28 грудня 2011[7] по 18 березня 2012 року та з 29 травня по 25 січня 2013 2014 року тимчасово керував Кам'янською єпархією[8].

22 жовтня 2015 року звільнений від обов'язків ректора Єкатеринбурзької духовної семінарії[9].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

В періодросійського вторгнення Україну  єкатеринбурзький храм в ім'я Святителя Інокентія що був у Єкатеринбурзькій митрополії використовувався також як місце зберігання гуманітарної допомоги, яка надавалась населенню самопроголошеної Луганської народної республіки. Над храмом був вивішений прапор Новоросії. У храм зверталися добровольці, що бажали воювати за Луганську народну республіку. За підтримки настоятеля храму Володимира Зайцева вони вирушали в Донбас[10]. 11 березня 2015 року, проводжаючи в Луганську народну республіку 49 добровольців, ієрей Володимир сказав, що ці люди їдуть туди, де вирішується доля Росії" і що він буде молитися, щоб вони там «били фашистську мерзоту, якщо це буде потрібно». Потім отець Володимир вручив загону прапор[11].

Після цього зібрався Єпархіальна рада, за підсумками якої митрополит Кирило заборонив отця Володимира в служінні, відправивши його на покаяння в єкатеринбурзький монастир на Ганиній Ямі із забороною давати будь-які публічні заяви[12]. Заслання отця Володимира в монастир викликало протест уральських громадських діячів, і вже на початку квітня 2015 року священик був повернутий до колишнього місця служіння, пробувши на Ганиній Ямі менше двох тижнів[13].

У 2016 році в ЗМІ з'явилася інформація, що Кирило їздив до Москви, щоб умовити актрису Юлія Михалкову, яка посіла третє місце в Свердловській області на попередньому голосуванні партії «Єдина Росія», зняти свою кандидатуру на виборах в Державну думу Російської Федерації. У підсумку Михалкова зняла свою кандидатуру[14].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Журнал Московской патриархии. — 1998. — № 4. — С. 14.
  2. ↑ Священный Синод назначил правящих архиереев на ряд кафедр Русской Православной Церкви [Архівовано 17 Квітня 2018 у Wayback Machine.]. Патриархия.ru.
  3. ↑ Архиепископ Екатеринбургский и Верхотурский Кирилл прибыл к месту служения [Архівовано 24 Листопада 2020 у Wayback Machine.]. Патриархия.ru.
  4. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 5—6 октября 2011 года [Архівовано 8 Листопада 2021 у Wayback Machine.]. Журнал № 120.
  5. ↑ На территории Свердловской области образована митрополия. Архів оригіналу за 5 Лютого 2017. Процитовано 15 Серпня 2018.
  6. ↑ Святейший Патриарх Кирилл возвёл в сан митрополита ряд архиереев Русской Православной Церкви [Архівовано 7 Лютого 2015 у Wayback Machine.]. Патриархия.ru.
  7. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 27-28 декабря 2011. [Архівовано 2013-03-20 у Wayback Machine.] Журнал № 170.
  8. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 29 мая 2013. [Архівовано 7 Червня 2013 у Wayback Machine.] Журнал № 43.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 Жовтня 2015. Процитовано 15 Серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Кто, как и на какие деньги организует трафик добровольцев с Урала на Донбасс [Архівовано 10 Квітня 2018 у Wayback Machine.]. // Новая газета. — 22.5.2015.
  11. ↑ В защиту запрещенного в служении Владимира Зайцева прихожане и беженцы пишут открытые письма [Архівовано 3 Жовтня 2018 у Wayback Machine.]. // Наша газета. — 30.3.2015.
  12. ↑ В Екатеринбурге священника, призывающего «бить фашистскую мразь» на Украине, отстранили от службы [Архівовано 5 Жовтня 2018 у Wayback Machine.]. // Наша газета. — 27.3.2015.
  13. ↑ Священник Владимир Зайцев, наказанный епархией за призывы «бить фашистскую мразь», вернулся из церковной ссылки [Архівовано 2 Січня 2017 у Wayback Machine.]. ura.ru.
  14. ↑ Юлия Михалкова отказалась от мандата депутата Госдумы [Архівовано 7 Грудня 2016 у Wayback Machine.]. ura.ru.
  15. ↑ Патриаршее поздравление архиепископу Ярославскому и Ростовскому Кириллу по случаю 25-летия иерейской хиротонии. Архів оригіналу за 26 Жовтня 2017. Процитовано 15 Серпня 2018.
  16. ↑ Митрополит Екатеринбургский и Верхотурский Кирилл награжден орденом свт. Иннокентия Московского. Архів оригіналу за 29 Липня 2018. Процитовано 15 Серпня 2018.
  17. ↑ Дмитрий Медведев отметил двоих ярославцев государственными наградами [Архівовано 4 Січня 2019 у Wayback Machine.]. // Комсомольская правда. — 13.01.2011.
  18. ↑ Командующий войсками ЦВО встретился с митрополитом Екатеринбургским и Верхотурским Кириллом / [Архівовано 19 Травня 2018 у Wayback Machine.] mil.ru, 18 мая 2018

Посилання[ред. | ред. код]

інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кирило_(Наконечний)&oldid=42223550