Клочко Андрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клочко Андрій Вікторович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 21 червня 1982(1982-06-21)
Українська РСР Руська Лозова, Харківська область
Смерть 19 червня 2014(2014-06-19) (31 рік)
Україна Ямпіль, Донецька область
(загиблий у бою)
Alma Mater Харківський військовий університет
Військова служба
Роки служби 2004—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  ВДВ України
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Міжнародні сили з підтримки миру в Косові
Війна на сході України

Командування
Начштабу дивізіону — перший заступник командира ЗРАДн
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клочко.

Андрі́й Ві́кторович Клочко́ (нар. 21 червня 1982(19820621), с. Руська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР — 19 червня 2014, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовик, десантник, миротворець, капітан Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1982 року в селі Руська Лозова на Харківщині, у родині лікарів. 1999 закінчив сільську школу. У 4-річному віці втратив батька, а у 20 років — матір, тож всього у своєму житті добивався сам. 2004 успішно закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «зенітні ракетно-артилерійські та зенітні артилерійські системи і комплекси ближньої дії».

Військова служба[ред. | ред. код]

За розподілом розпочав військову службу в 17-й окремій гвардійській танковій бригаді м. Кривий Ріг. Але молодий офіцер мріяв стати десантником, і вже за два місяці перевівся до 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади ВДВ, військова частина А1126, смт Гвардійське.

За час служби отримав кілька грамот та медалей. У 2008 брав участь в миротворчій операції у Косово. З 2011 військова кар'єра молодого офіцера стрімко йшла вгору. У 29 років вже був капітаном, командиром 1-ї батареї зенітно-ракетного дивізіону.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

На початок російської збройної агресії проти України служив на посаді начальника штабу — першого заступника командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (ЗРАДн). З весни 2014 виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

4 червня 2014 року від сепаратистських збройних формувань було визволено місто Лиман (на той час — Красний Лиман), яке стало плацдармом для очищення від терористів всього району.

19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, яким було поставлене завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити та утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. Зі сторони Торського у бік Ямполя двома бронегрупами виїхали бійці 24-ї механізованої бригади, які зайшли в тил бойовикам на блокпосту «Марс» і провели розвідку боєм у напрямку села Закітне. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Було підірвано на керованому фугасі машину управління «Реостат», командир батареї дістав поранення, двоє бійців загинули. У підбитому з гранатомету КамАЗі зенітників загинув начштабу дивізіону Андрій Клочко і ще один десантник. Після півторагодинного бою довелось відступити. На допомогу вилетіла пара Су-25. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект, десантники знову пішли на штурм. Всі офіцери йшли попереду як приклад для підлеглих. Спільними зусиллями, блокпост був взятий[1][2][3][4]. У бою загинули шість бійців 25-ї бригади: капітан Андрій Клочко, старший прапорщик Юрій Голополосов, прапорщик Микола Люшенко, старший сержант Максим Коваль, молодший сержант Віталій Мосьпан і солдат медроти Андрій Литвиненко, а також двоє десантників 95-ї бригади капітан Олексій Крементар і старший солдат Олексій Шевченко. Біля Закотного 24-та мехбригада втратила загиблими шістьох бійців розвідроти і командира 1-го батальйону підполковника Ігора Ляшенка.

Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[5].

Див. також: Бої за Красний Лиман

Офіцера поховали на кладовищі рідного села Руська Лозова. Залишилась дружина.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

21 жовтня 2014 року в селі Руська Лозова відкрито меморіальну дошку на честь капітана Андрія Клочка[7].

Рішенням Русько-Лозівської сільради від 22.12.2015 р. вул. Петровського перейменовано на вулицю Андрія Клочка[8].

В місті Дергачі на горі «Січ» встановлено пам'ятний знак «Герої не вмирають» з іменами жителів Дергачівського району, які загинули під час війни на сході України, серед них й Андрій Клочко[9].

19 червня 2016 року на перехресті доріг смт Ямпіль — с. Озерне (колишня Іллічівка) — с. Закітне відкрито пам'ятний знак загиблим українським воїнам — визволителям населених пунктів Лиманщини від російсько-терористичних збройних формувань. Серед них імена шістьох полеглих десантників 25-ї бригади[10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Зенітник з 25-ки [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Народна Армія, 23 березня 2015
  2. ↑ «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Народна Армія, 17 березня 2016
  3. ↑ 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Тиждень, 28 квітня 2016
  4. ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
  5. ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
  6. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ Відкриття меморіальної дошки у пам'ять про Клочка Андрія Вікторовича [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // Офіційний сайт Русько-Лозівської сільської ради, 21 жовтня 2014
  8. ↑ Протокол та рішення ІІІ сесії. «Про перейменування вулиць, провулків в населених пунктах Русько-Лозівської сільської ради: с. Руська Лозова, селище Берізка, селище Нове» [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Русько-Лозівської сільської ради
  9. ↑ Пам'ятний знак «Герої не вмирають», м. Дергачі (гора «Січ»). Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 7 жовтня 2017.
  10. ↑ На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Донецька ОДА, 19 червня 2016
  11. ↑ Під Ямполем відкрили пам'ятник героям та освистали мера (фото, відео) [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт ГО «Бахмут Український», 19 червня 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клочко_Андрій_Вікторович&oldid=36276052