Книга спостережень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Книга спостережень» — збірка есеїв та статей українського науковця Євгена Маланюка, що підсумовує його науково-публіцистичний доробок. Перше видання, упорядковане самим автором, вийшло у двох томах (1962-го та 1966-го років відповідно). В Україні в 1990-х вийшло два неповні перевиднання збірки.

Твір входить до переліку ста найкращих книжок від українського ПЕНу.

Книга спостережень
Жанр есей
Автор Євген Маланюк
Видання 1962; 1966.

let Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу

Історія видання[ред. | ред. код]

Відмінності між виданнями[ред. | ред. код]

До першого тому оригінального видання увійшло 42 есеї, поділені на підрозділи «Від Кобзаря до нації», «Слідами національної мислі», «Постаті», «Rossica», «Varia»; до другого тому — 32 есеї, з підрозділами «Мистецтво і творчість», «Студії і роздуми», «Недавнє минуле», «Документи доби».

До видання 1997-го року увійшло 36 есеїв та фрагментів з обох томів, що присвячені здебільшого літературі.

Вміст[ред. | ред. код]

Рецепція[ред. | ред. код]

Юрій Андрухович, у розмові з Володимиром Єрмоленком в програмі «Україна розумна» зазначив, що шанує культурологічні розвідки Маланюка.[1] На його думку, погляди Маланюка являють собою систему, позбавлену протиріч — хоча й не всі його ідеї витримують випробування часом.

Видання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Андрухович – про пекло, Європу, «Бітлз» та милосердя. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.