Князівство Ангальт
| Grafschaft (Fürstentum) Anhalt Князівство Ангальт | ||||
| васал Священної Римської Імперії | ||||
| ||||
|
Герб Ангальту (13 століття) | ||||
.svg) | ||||
| Столиця | Дессау (за об'єднання) | |||
| Форма правління | Феодальна монархія | |||
| Князь Ангальту | ||||
| - 1218–1252 | Генріх І | |||
| Історичний період | Середні віки | |||
| - Виділено з Саксонії | 1212 | |||
| - набуло статусу князівства | 1218 | |||
| - Поділ | 1252–1570 | |||
| - Поділ | 1603–1863 | |||
| - Князівство набуло статусу Герцогства | 1806 | |||
| Сьогодні є частиною | 
| |||
| 1: 13 століття поділилось на Ангальт-Ашерслебен, Ангальт-Бернбург і Ангальт-Цербст. 2: 17th-century partition into Ангальт-Бернбург, Ангальт-Дессау, Ангальт-Кьотнен, Ангальт-Пльоцкау і Ангальт-Цербст. 3: Ангальт-Бернбург, Ангальт-Дессау і Ангальт-Кьотнен. | ||||
Ангальт (нім. Anhalt) — історичне князівство на території сучасної Німеччини у складі Священної Римської імперії, що виникло в XI—XII століттях під владою Асканіїв. Свою назву князівство отримало на честь фортеці Асканіїв «Ангальт» недалеко від Гарцгероде. Водночас назва роду сходить своїм корінням до латинського імені їх резиденції в Ашерслебені (лат. Ascaria).
За відсутності прімогенітури держава неодноразово розпадалася в результаті спадкових поділів на кілька дрібних держав, наприклад, Ангальт-Ашерслебен, Ангальт-Бернбург, Ангальт-Дессау, Ангальт-Кьотен, Ангальт-Цербст та інші. Єдине князівство Ангальт було відновлене в 1570 році, але вже в 1603 році воно знову розпалося на Ангальт-Бернбург, Ангальт-Дессау, Ангальт-Кьотен, Ангальт-Цербст (і в 1611 році — Ангальт-Пльоцкау в результаті розділу князівства Ангальт-Бернбург). В 1665 році Ангальт-Плецкауська князівська лінія отримала у володіння Ангальт-Кьотен після згасання лінії місцевих князів. Ангальт-Плецкау в результаті цього одночасно повернувся в склад Ангальт-Бернбурга.
У 1797 році після згасання правлячої князівської лінії Ангальт-Цербст був розділений між іншими ангальтскими князями. У 1806 році князь Ангальт-Бернбурга отримав від останнього імператора Священної Римської імперії Франца II право іменуватися герцогом, в 1807 році статус герцогств також отримали від Наполеона Ангальт-Дессау і Ангальт-Кьотен, вступивши 18 квітня 1807 року в Рейнський союз. Після закінчення Визвольних війн ці герцогства увійшли до складу Німецького союзу.
Література[ред. | ред. код]
- Johann Christoph Beckmann: Historie des Fürstenthums Anhalt, 2 Bde. Zerbst: Zimmermann 1710; Erg.-Bd. Accessiones, Zerbst 1716 (Ndr. Dessau 1995)
- Walther Eggert: Anhaltisches Mosaik: Landschafts — und Kulturbilder aus dem ehemaligen Land Anhalt. Frankfurt/Main: Weidlich 1971 ISBN 3-8035-0555-0
- Otto von Heinemann: Codex diplomaticus Anhaltinus 6 Tle. 1867-83
- Johannes Jansson: Das Fürstentum Anhalt und das Erzbistum Magdeburg — 1647. (Historische Karte: Principatus Anhaldinus et Magdeburgensis Archiepiscopatu). Reprint Bad Langensalza: Rockstuhl 2003. ISBN 3-932554-92-2
- Wilhelm van Kempen: Schlösser und Herrensitze in Provinz Sachsen und in Anhalt. Frankfurt/Main: Weidlich 1961
- Gottlieb Krause (Hrsg.): Urkunden, Aktenstücke und Briefe zur Geschichte der anhaltischen Lande, 7 Tle. in 5 Bdn. Leipzig 1861-66
- Heinrich Lindner: Geschichte und Beschreibung des Landes Anhalt. Dessau 1833
- Lorenz, Hermann: Die Geschichte Anhalts in Wort und Bild, Cöthen: Verlag Otto von Schulze 1900
- Norbert Michels, Hrsg.: Anhalt in alten Ansichten: Landschaft, Baukunst, Lebenswelten. Halle: Mitteldeutscher Verlag 2006. ISBN 3-89812-350-2
- Reinhold Specht: Bibliographie zur Geschichte Anhalts, 1930/35
- Hermann Wäschke: Anhaltische Geschichte, 3 Bände, Cöthen 1912/13
- J. Wütschke: Territorialentwicklung Anhalts (Atlas des Saale — und mittleren Elbegebiets) 1958
Посилання[ред. | ред. код]
- Історія Ангальту (нім.) [Архівовано 9 Лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Руїни замку Ангальт (нім.) [Архівовано 11 Червня 2017 у Wayback Machine.]