Ковальчук Микола Кузьмич

Ковальчук Микола Кузьмич
Генерал-лейтенант (Позбавлений військового звання за постановою Ради Міністрів СРСР)
Загальна інформація
Народження	26 липня 1902(1902-07-26) або 27 липня 1902(1902-07-27) Грубешівський повіт, Люблінська губернія, Російська імперія
Смерть	1972 Київ, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Комуністичний університет при ЦК КП(б) Грузії
Військова служба
Роки служби	1926—1954
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	НКВД
Війни / битви	німецько-радянська війна
Командування
Міністр державної безпеки Української РСР 24 серпня 1949 — 6 вересня 1952 Попередник Сергій Савченко Наступник Петро Івашутін Міністр державної безпеки Латвійської РСР 14 лютого — 16 березня 1953 Міністр внутрішніх справ Латвійської РСР 16 березня — 23 травня 1953
Нагороди та відзнаки
Медаль «За оборону Ленінграда» Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня Орден Білого Лева I ступеня

Мико́ла Кузьми́ч Ковальчу́к (нар. 26 липня 1902(19020726), село Долобичів Грубешівського повіту Люблінської губернії, тепер Польща — 1972, місто Київ, Українська РСР) — радянський діяч органів держбепеки, генерал-лейтенант, заступник Міністра державної безпеки СРСР, міністр державної безпеки Української РСР, міністр державної безпеки Латвійської РСР, міністр внутрішніх справ Латвійської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.

Біографія

Народився в родині митника. Трудову діяльність почав з тринадцятирічного віку: в 1916 і 1917 роках наймитував у поміщика Устинова в селі Беково Саратовської губернії. У 1917 році закінчив двокласне училище в селі Беково, в 1919 році — два класи школи 2-го ступеня в Беково. З червня 1918 до січня 1919 року працював різноробом у підрядника шкіряника Печонкіна в Беково.

З січня 1919 року служив у робітничо-селянській міліції: з січня 1919 по червень 1923 року — помічник начальника Бековської районної міліції, з червня по грудень 1923 року — помічник начальника міської міліції в Сердобську, в грудні 1923 — жовтні 1924 року — начальник Бековського районного відділу міліції, з жовтня 1924 по жовтень 1925 року — помічник начальника Сердобської повітової міліції Саратовської губернії.

З жовтня 1925 по листопад 1926 року був інструктором виконавчого комітету Сердобської повітової Ради (Саратовська губернія).

У 1926 році перейшов на службу в Державне політичне управління СРСР: з листопада 1926 року — червоноармієць навчального полку військ ДПУ при РНК Закавказької СФРР в місті Ахалцих Грузинської РСР, з березня 1927 по квітень 1932 року — помічник уповноваженого, старший уповноважений 37-го прикордонного загону ОДПУ (місто Батумі).

Член ВКП(б) з листопада 1927 року.

У 1932 екстерном склав іспити за курс військової школи.

З квітня 1932 по листопад 1938 року — у Повноважному представництві ОДПУ — Управлінні НКВС по ЗСФРР (НКВС Грузинської РСР): обіймав посади уповноваженого 3-го відділення I відділу, інспектора оперативного відділу, секретаря, помічника (з травня 1937 по січень 1938 року — старшого помічника) начальника 2-го відділення оперативного відділу Управління прикордонної та внутрішньої охорони; з січня по листопад 1938 року — начальник 5-го відділення IV відділу УДБ НКВС Грузинської РСР.

У 1934 закінчив Комуністичний університет при комітеті КП(б) Грузії Управління НКВС по Грузинській РСР.

З листопада 1938 року — заступник начальника IV відділу УДБ НКВС по Ленінградській області; з лютого 1939 по липень 1941 року — заступник начальника, начальник Слідчої частини Управління НКВС по Ленінградській області.

З початком німецько-радянської війни — в органах військової контррозвідки. З липня по жовтень 1941 року — начальник Особливого відділу НКВС Лузької оперативної групи військ Північного фронту. З жовтня 1941 року — заступник начальника, начальник слідчої частини Особливого відділу НКВС Ленінградського фронту.

2 червня 1942 — 29 квітня 1943 року — начальник Особливого відділу НКВС Сибірського військового округу.

З 29 квітня 1943 року — начальник Управління контррозвідки (Смерш) Південного фронту. З 20 жовтня 1943 року — начальник Управління контррозвідки 4-го Українського фронту (одночасно з січня по червень 1945 — помічник уповноваженого НКВС СРСР по 4-му Українському фронту).

У повоєнний час продовжував служити в органах контррозвідки. 22 липня 1945 — 7 травня 1946 року — начальник Управління контррозвідки Прикарпатського військового округу).

З 7 травня 1946 по 17 серпня 1949 року — заступник міністра державної безпеки СРСР, одночасно з серпня 1946 по 24 серпня 1949 року — головний резидент і уповноважений МДБ СРСР в Німеччині.

З 24 серпня (офіційно 4 листопада) 1949 по 6 вересня 1952 року — міністр державної безпеки Української РСР. Потім до лютого 1953 року перебував у резерві МДБ СРСР.

З 14 лютого по 16 березня 1953 року — міністр державної безпеки Латвійської РСР, з 16 березня по 23 травня 1953 — міністр внутрішніх справ Латвійської РСР.

З 10 червня по 20 липня 1953 року — старший радник МВС СРСР при Міністерстві громадської безпеки Польщі, потім до вересня 1953 року перебував у розпорядженні Управління кадрів МВС СРСР.

З 8 вересня 1953 по 4 травня 1954 року — начальник Управління МВС СРСР по Ярославській області

26 червня 1954 звільнений з органів МВС СРСР. Постановою Ради Міністрів СРСР № 2349—1118сс від 23 листопада 1954 року позбавлений звання генерал-лейтенант «як такий, що дискредитував себе за час роботи в органах держбезпеки і недостойний у зв'язку з цим високого звання генерала».

Звання

• капітан (10.09.1936)
• капітан держбезпеки (27.04.1939)
• майор держбезпеки (23.08.1941)
• полковник (14.02.1943)
• генерал-майор (26.05.1943)
• генерал-лейтенант (25.09.1944—23.11.1954)

Нагороди

• три ордени Леніна (16.05.1944; 30.04.1945; 24.06.1948 — «за успішне виконання завдань Уряду»)
• три ордени Червоного Прапора (17.09.1943; 3.11.1944; 24.11.1950)
• два ордени Червоної Зірки (26.04.1940 — «за успішне виконання завдань Уряду по охороні державної безпеки»; 21.04.1943)
• Орден Кутузова II ступеня (21.04.1945 — «за очищення тилу фронтів Червоної Армії»)
• Орден Суворова II ступеня (29.06.1945)
• Орден Вітчизняної війни I ступеня
• Орден «Знак Пошани»
• Орден «Хрест Грюнвальда» 2-го класу (Польща)
• Орден Білого лева I-го ступеня (Чехословаччина)
• два ордени (Чехословаччина)
• медалі СРСР і Польщі
• бойова зброя
• знак «Заслужений працівник НКВС».

Посилання

• Биография на сайте УФСБ по Ярославской области [Архівовано 4 Вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991 [Архівовано 7 Січня 2019 у Wayback Machine.]