Козак Іван

Іван Козак
Сотник
Загальна інформація
Народження	8 серпня 1891(1891-08-08) с. Гічва, Ліський повіт, Бойківщина
Смерть	грудень 1978 Нью-Йорк  США
Alma Mater	Львівська академічна гімназія
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 Українсько-радянська війна
Командування
командир жандармерії УГА
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина) Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Пам'ятний хрест 1912/13 Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина) Орден «Залізний хрест» (УНР) Хрест Симона Петлюри Галицький хрест «Воєнний хрест» (УНР)

Іван Козак (8 серпня 1891, с. Гічва, Ліський повіт, Бойківщина — грудень 1978, Нью-Йорк, США) — український військовик, громадський діяч. Доктор права, сотник УГА, Армії УНР.

Життєпис

Народився 8 серпня 1891 року в селі Гічва, Ліського повіту на Бойківщині.

Закінчив Українську Академічну Гімназію у Львові (1910), правничі студії у Львові та Празі, де отримав ступінь доктора права.

Під час Першої світової війни служив у австрійській армії у званні поручника, брав участь у важких боях на російському фронті і був важко поранений. Нагороджений бронзовою і срібною медалями за хоробрість, «Signum Laudis», вояцьким хрестом Карла, медалею за поранення, і пропам'ятним хрестом 1912. Ставши інвалідом через поранення, направлений на розвідчу службу, а потім служив у полевій жандармерії.

З листопада 1918 року добровільно служив в Українській Галицькій Армії, був одним з організаторів Державної і Полевої Жандармерії УГА, потім служив командувачем жандармерією Львівської области ЗУНР, наприкінці був командиром жандармерії УГА — з лютого 1919 року, по Олександру Красіцькому, котрий того часіу отримав призначення на посаду (керунок) на команданта Державної жандармерії ЗО УНР та виїхав до Начальної Команди ГА.

Після катастрофи УГА служив у 1-ї кавалерійської бригаді сотника Едмунда Шепаровича, наприкінці в Дієвій Армії як командант штабу 5-ї Херсонської дивізії УНР. У серпні 1920 р. перейшов з групою генерала Антіна Кравса в Чехословаччину, залишився в таборі Української бригади в Ліберці та Йозефові, де був останнім комендантом бригади УГА в Чехословаччині.

Мав адвокатську канцелярію в Угневі, де якийсь час працював майбутній полковник УПА Онишкевич Мирослав. Заарештований польською окупаційною владою в 30-х роках, відбував ув'язнення у концтаборі «Береза Картузька».

Переїхав до США 1949 року, оселився в Нью-Йорку, де помер у грудні 1978 року.

Нагороди УНР

• Нагороджений пропам'яткою Воєнною Відзнакою УГА, Хрестом Симона Петлюри і Залізним Хрестом УНР, та Воєнним Хрестом.

Література

• Українська Галицька Армія — У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях, том IV — Вінніпег, 1968. — С. 282.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.