Козарчанка
| Козарчанка | |
|---|---|
| Козарчанка/Kozarčanka | |
 | |
| Помер | 10 листопада 2007 |
| Жанр | фотожурналістика |
Козарчанка («Жінка з Козари») — фотографія періоду Другої світової війни, зроблена югославським фотографом російського походження Георгієм «Жоржем» Скригіним. На фотографії зображена широко усміхнена югославська дівчина-партизанка в пілотці-тітовці та з пістолетом-кулеметом MP-40 на плечі. «Козарчанка» набула великої популярності в Югославії та широко використовувалася там як символ: зображення було включено в підручники з історії, використовувалось у військових монографіях і друкувалося на плакатах.
У квітні 1941 року Королівство Югославія було окуповано і роздроблено силами Осі під проводом нацистської Німеччини. 10 квітня 1941 року проголошено створення Незалежної Держави Хорватія (НДХ) — маріонеткової держави, що включала територію сучасних Хорватії, Боснії і Герцеговини та частину Сербії, під безпосереднім управлінням хорватських націоналістів (усташів)[1]. Політика НДХ щодо сербів полягала в їх масовому знищенні, вигнанні та насильницькому асимілюванні[2]. У відповідь на це народи Югославії, насамперед серби, почали формувати партизанські рухи, один із яких діяв під керівництвом Йосипа Броза Тіто — лідера Комуністичної партії Югославії, і став відомий як Народно-визвольна армія Югославії[3]. У грудні 1943 — січні 1944 років 11-та Країнська бригада Народно-визвольної армії здійснювала атаки на німців і усташів у районі Козари (Північна Боснія), щоб відтягнути війська противника від партизанів у Банії та на сході Боснії, де сили Осі проводили антипартизанські операції[4].
Взимку 1943-44 років гастрольна трупа Театру народного визволення зустріла колону партизанів з 11-ї Країнської бригади неподалік Козари. Балетмейстер трупи Георгій «Жорж» Скригін, син російського емігранта, також був відомим майстром художньої фотографії та не раз відзначався багатьма престижними нагородами за свої знімки[5][6][7]. Скригін попросив командира партизанської бригади дати йому сфотографувати дівчину-партизанку. Командир відібрав п'ять санітарок, серед яких Скригін вибрав 17-річну Милю Тороман (сербохорв. Milja Toroman)[5][8]. Тороман була боснійською сербкою з села Брекіна, що неподалік Дубиці біля підніжжя гори Козара[9]. Скригін надів на дівчину кофту та тітовку, повісив їй на плече гвинтівку і причесав волосся. Сказавши дівчині посміхнутися[8], Скригін зробив знімок за допомогою фотоапарата Rolleiflex[10].
У 1968 році Скригін видав книжку під назвою «Війна і сцена», де фотографія Милі Тороман названа «Козарчанка». Супровідний напис, не згадуючи імені об'єкта фото, говорить: «молода дівчина потрапила в полон під час першого ворожого наступу. Їй вдалося втекти, навіть з Німеччина, і дістатися до Козари, де вона приєдналася до козарських збройних сил».
1946 року Миля Тороман вийшла заміж за Перо Марина[5], який воював у складі козарського партизанського загону з 1941 року[8][11]. Пара жила в Прієдорі, де в неї народилося п'ятеро дітей. У 2007 році Марин дала інтерв'ю, що під час знімання їй абсолютно не хотілося посміхатися через тяготи війни, які їй довелося перенести[8]. За словами Марин — це був єдиний раз у житті, коли вона взяла в руки гвинтівку[12]. У листопаді 2007 року Марин померла у віці 81 року[5].
Після війни фото «Козарчанка» отримало широку популярність, ставши одним із символів партизанського руху Югославії та, особливо, героїчного опору жінок-югославок[12]. Образ жінки-партизанки активно використовувався урядом Тіто як об'єднавчий елемент у багатокультурній країні[13]. «Козарчанка» була включена в підручники історії, військові монографії та використовувалася на плакатах[8][14]. Однак попри популярність особистість дівчини не розкривалася, тому що публікація точних відомостей про обставини, за яких була зроблена фотографія, могла нашкодити її ідеологічній значущості. Після перших багатопартійних виборів у Югославії, а потім і її розпаду фото втратило ідеологічне значення, і про особу Марин стало відомо широким масам[14].
- ↑ Roberts, 1987, с. 15—19.
- ↑ Vucinich, 1949, с. 355—358.
- ↑ Roberts, 1987, с. 20—24.
- ↑ Milinović, Karasijević, 1982, с. 141, 165, 186.
- ↑ а б в г R.R., 2007, para. 1–4.
- ↑ Todić, 2013, с. 40.
- ↑ Арсеньев, 2012, para. 1–3.
- ↑ а б в г д Kovačević, 2007, para. 1–7.
- ↑ Lukić, 1984, с. 36.
- ↑ Malić, 1997, с. 29.
- ↑ Ćurguz, Vignjević, 1982, с. 218.
- ↑ а б Vittorelli, 2015, с. 126—30.
- ↑ Batinić, 2015.
- ↑ а б Todić, 2013, с. 45—46.
- Арсеньев, Алексей. Скрыгин Георгий (Жорж) Владимирович. — Фонд имени Д.С.Лихачева, 2012.
- Batinić, Jelena. [1] — Cambridge : Cambridge University Press, 2015. — ISBN 978-1-107-09107-8.
- Ćurguz, Dragutin; Vignjević, Milorad. Drugi krajiški narodnooslobodilački partizanski (kozarski) odred "Mladen Stojanović". — Prijedor : Nacionalni park Kozara, 1982.
- Kovačević, Dinka. Mlada partizanka iz čitanke. — 2007.
- Lukić, Dragoje. Rat i djeca Kozare. — 2nd. — Belgrade : Narodna knjiga, 1984.
- Malić, Goran. Одлазак Жоржа Скригина (1910–1997): Мајстор простора и светлости. — Belgrade : Politika, 1997.
- Milinović, Đuro; Karasijević, Drago. Jedanaesta krajiška NOU brigada. — Gradiška : Savez udruženja boraca NOR-a opštine, 1982.
- Roberts, Walter R. [2] — Durham, North Carolina : Duke University Press, 1987. — ISBN 978-0-8223-0773-0.
- R.R. Preminula partizanka sa znamenite fotografije. — 2007.
- Todić, Milanka. [3] / Lidija Merenik. — Belgrade : Faculty of Philosophy, University of Belgrade, 2013. — Т. 9.
- Vittorelli, Natascha. With or Without Gun: Staging Female Partisans in Socialist Yugoslavia // Partisans in Yugoslavia: Literature, Film and Visual Culture / Miranda Jakiša; Nikica Gilić. — Bielefeld, Germany : transcript Verlag, 2015. — ISBN 978-3-8394-2522-0.
- Wayne S. Vucinich|Vucinich, Wayne S. The Second World War and Beyond // [4] / Robert Joseph Kerner. — Berkeley : University of California Press
– за допомогою Questia[en] (необхідна підписка), 1949.
