Козуб Геннадій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геннадій Анатолійович Козуб
Геннадій Козуб
Народився 3 липня 1969(1969-07-03) (54 роки)
Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність
Відомий завдяки
Alma mater Запорізький національний технічний університет
У шлюбі з Олена Сперанська
Діти
  • Богдан (1994)
  • Тім (2015)
Сайт biruchiyart.com.ua
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козуб.

Генна́дій Анато́лійович Ко́зуб (нар. 3 липня 1969(19690703), Запоріжжя) — арт-менеджер, видавець, колекціонер, галерист, митець. Співзасновник та організатор провідної резиденції сучасного мистецтва в Україні — міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва «Бірючий» (2006)[1]. Співзасновник ГО «Спілка дослідників сучасного мистецтва» (2008), засновник галереї «Art zebs» (2008), фундатор і шеф-редактор журналу сучасного мистецтва «Biruchiy contemporary art magazine» (2014).

Співзасновник Всеукраїнської асоціації барменів (2001) — національної організації Міжнародної асоціації барменів. Член журі всеукраїнських конкурсів барменів[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався у с/ш № 53 м. Запоріжжя (1976—1986). Пройшов військову службу (1988—1990). Закінчив Запорізький національний технічний університет (2004, факультет транспортних технологій). Живе у Києві (з 2013).

Місця праці: представництво бренду Maruni в Україні (поч. 1990-х, Запоріжжя; засновник), ресторан-казино «Біллі Бонс» (1999—2010, Запоріжжя; співвласник), Всеукраїнська асоціація барменів (з 2001, віце-президент), ГО «Спілка дослідників сучасного мистецтва» (2008—2018 віце-президент, з 2019 президент), галерея «Art zebs» (2008—2009, Запоріжжя; засновник), журнал «Biruchiy contemporary art magazine» (2014—2015, Київ; шеф-редактор).

Діяльність[ред. | ред. код]

Арт-менеджмент[ред. | ред. код]

Восени 2006 Геннадій Козуб став співзасновником міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва «Бірючий» на косі Бирючий острів в Азовському морі. Організатором (комісаром симпозіуму) став Г. Козуб, художнім керівником — Володимир Гуліч[3].

Від часу заснування Геннадій Козуб організовує симпозіум в основній резиденції (Бірючий острів, з 2006; 14 сезонів, 208 художників, 11 арт-груп, 16 країн); у виїзних резиденціях в Україні (Іршанськ Житомирської обл., 2015) і Польщі (Клементовиці Люблінського воєводства, 2016—2017)[4]; обмін учасниками з арт-резиденціями в Італії (Б'єлла, 2013—2017) і США (Нью-Йорк, 2017—2018); зйомку фільмів італійськими режисерами на Бірючому острові (2015—2016); виставки проекту в Україні (Запоріжжя, Київ, Коктебель, Харків, Львів, Мелітополь, Хмельницький; з 2006), Канаді (Монреаль, 2013) та Італії (Турин, 2017).

За організаційної участі Г. Козуба відбулися етно-електронний фестиваль Biruchiy Fest (2016), освітній захід Biruchiy Art School (Польща, 2017).

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Видав 10 каталогів симпозіуму (2006—2019). Організував видання журналу «Biruchiy contemporary art magazine» (2014—2015, 5 номерів)[5].

Колекція[ред. | ред. код]

Колекціонує з поч. 1990-х. Геннадій Козуб посідає 29 місце рейтингу колекціонерів українського сучасного мистецтва за версією журналу «Forbes Україна». У колекції близько 100 творів (на 2015): живопис, графіка, скульптура, фотографія[6]. Твори експонувалися на ретроспективній виставці до 10-річчя симпозіуму «Бірючий» (Київ, 2015).

Творчість[ред. | ред. код]

Займається живописом, графікою, арт-об'єктами, фотографією. У творчості іронічно рефлексує з приводу актуальних проблем сучасності. Роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині, Швейцарії, Канаді, США, Японії.

Учасник міжнародного арт-проекту «Діти Йозефа Бойса» (Крим—Київ—Львів—Люблін—Хортиця, 2004—2005). Брав участь у групових виставках у Києві (2014)[7], Одесі (2014)[8], Женеві (Швейцарія, 2015). Картини митця, виставлені у женевській галереї Artvera's[9], репродукували київські видання «Українська правда»[10], «Kyiv Post»[11], «Комсомольская правда в Украине»[12], «Новое Время»[13], із зарубіжних — «VIDIA» (Чикаго, США)[14], «Сноб» (Москва)[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Богданович, Е. Остров свободы. Симпозиум на острове Бирючий превращается в одно из самых амбициозных арт-событий Украины [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.] // Корреспондент. — 2013. — № 37. — С. 44-47. (рос.)
  2. ↑ Зверькова, Ю. «Всеукраїнський відбірковий тур IBA WCC 2018» завершено [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. PostEat Ukraine. 6 серпня 2018. (рос.)
  3. ↑ Платформа кураторських проектів (інтерв'ю з Геннадієм Козубом) [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Мітєц. Серпень 2014. (рос.)
  4. ↑ Boczkar, O. W Polsce ukraińscy artyści poszukiwali wspólnych korzeni [Архівовано 19 Січня 2019 у Wayback Machine.] // Słowo Polskie[pl]. — Nr 8 (49). — Sierpień 2016. — S. 18. (пол.)
  5. ↑ Biruchiy contemporary art project. — 2014. — № 0. — 68 с.; Biruchiy contemporary art magazine. — 2014. — № 1. — 104 с.; Biruchiy contemporary art magazine. — 2015. — № 1 (3). — 76 с. (укр.) (рос.)
  6. ↑ Кім, В. Крім Пінчука: топ-30 українських колекціонерів [Архівовано 26 Березня 2016 у Wayback Machine.]. Forbes Україна. 14 липня 2015.
  7. ↑ Фонд культурних ініціатив ArtHuss виступить партнером арт-проекту «Батьківщина» до Дня Незалежності України [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Дело. 18 серпня 2014. (рос.)
  8. ↑ В Одесі відкрився масштабний арт-проект «Батьківщина» журналу «Фокус» [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Фокус. 31 жовтня 2014. (рос.)
  9. ↑ Gennadiy Kozub [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Artvera's (Geneva, Switzerland). 2015. (англ.)
  10. ↑ У Женеві покажуть роботи українських художників [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Українська правда. 5 червня 2015.
  11. ↑ Yurkina, V. Anti-war exhibition of Ukrainian, Russian art opens in Geneva [Архівовано 13 Вересня 2016 у Wayback Machine.]. Kyiv Post. 13 June 2015. (англ.)
  12. ↑ Переселенці з Донбасу отримали 45 тисяч доларів від продажу робіт українських і російських художників [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Комсомольская правда в Украине. 16 березня 2016. (рос.)
  13. ↑ На виставці в Женеві продали картини на $45 тис. для переселенців з Донбасу. Новое Время. 16 березня 2016.
  14. ↑ Українські художники презентують в Швейцарії свої гостросоціальні картини [Архівовано 2 липня 2019 у Wayback Machine.]. VIDIA. (Чикаго, США). 9 червня 2015.
  15. ↑ Дорохова, Е. Just Art: українські і російські художники представили спільну виставку в Женеві[недоступне посилання]. Сноб[ru]. 17 червня 2015. (рос.)

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Козуб Геннадій Анатолійович
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Козуб Геннадій Анатолійович у Вікісховищі?
  1. Естеркіна, І. Геннадій Козуб: Пройтися по піску босим… («Хто ти є?» «Бірючий-008») [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Миг по выходным. 29 серпня 2008. (рос.)
  2. Сирчина, М. «Ви унікальні не тільки у вашій країні. В Європі такого теж немає» [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Факты и комментарии. 11 січня 2014. (рос.)
  3. Рублевська, Р. Геннадій Козуб: «Мета Бірючого залишається незмінною: обмін творчою енергією, знаннями, досвідом» [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Art Ukraine. 26 липня 2016. (рос.)
  4. Симпозіум «Бірючий» і проект «Глобальні українці» [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Радио Вести. 20 червня 2016. (рос.)
  5. Ференс, Л., Славінська, І. Простір свободи для художників — Бірючий острів [Архівовано 2 Липня 2019 у Wayback Machine.]. Громадське радіо. 13 грудня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козуб_Геннадій_Анатолійович&oldid=39514173