Кокізов Давид Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кокізов Давид Маркович
Нині на посаді
Народився 1858
Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер не раніше 1925
Відомий як журналіст, громадський діяч, політик
Країна Російська імперія і СРСР
Політична партія соціалісти-революціонери

Давид Маркович Кокізов (нар. 1858, Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. не раніше 1925) — російський журналіст, літератор і громадсько-політичний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1858 року в Миколаєві в купецькій родині[1][2]. Батько — Марк (Мордехай) Давидович Кокізов (1820—1864), меламед, астроном-аматор, син одного з видатних караїмських вчених луцького походження Давида Мордехайовіча Кокізова (1777—1855)[3].

Втратив батька у віці 6 років[4], з 14 років почав працювати й допомагати матері утримувати велику сім'ю[2]. У 1876 році закінчив 7-й додатковий клас механіко-математичного відділення Миколаївського Олександрівського реального училища[5]. Навчався в Санкт-Петербурзькому лісовому інституті, який довелося залишити через відсутність коштів. Працював учителем у Київській губернії і в Миколаєві, а потім — кореспондентом, секретарем і редактором миколаївських газет «Південець» і «Південна Росія». У 1901 році обраний секретарем ради Миколаївського шахового товариства[6]. У 1905 році заарештований і поміщений під варту за звинуваченням в пропаганді ідеї проведення установчих зборів[1]. Однією з причин арешту була критика влади й поліції на сторінках газети «Південна Росія», чия бездіяльність, на думку Кокізова, призвела до виникнення та розростання в Миколаєві в жовтні 1905 року єврейського погрому[7]. Звільнений з в'язниці 1909 року. З 1909 року брав участь у виданні «Вечірнього Кур'єра», «Ранкового Кур'єра» і «Миколаївського Кур'єра». З 1910 року працював у міській управі Миколаєва виробником училищного відділу. Активно працював в сфері загальної початкової освіти, розробляв плани будівництва початкових училищ[8]. У вересні 1914 року призначений секретарем Миколаївського комітету Всеросійського союзу міст[1][2].

У 1910 році брав участь в Першому національному караїмською з'їзді в Євпаторії як делегат від миколаївського караїмського товариства[9]. Співпрацював з московським журналом «Караїмське життя», де опублікував низку статей[10]. Був головою миколаївського «Товариства допомоги бідним караїмським дівчатам»[11].

В період Лютневої революції — секретар громадського комітету безпеки. У червні 1917 року обраний делегатом на Всеросійський з'їзд міських і земських робітників у Москві. У 1917 році обраний гласним Миколаївської міської думи від партії соціалістів-революціонерів. Деякий час у 1918 році виконував обов'язки міського голови Миколаєва. Був членом, секретарем міської управи. Працював секретарем відділу палива та відділу охорони праці[2]. У 1921 році заарештований за звинуваченням в антирадянській пропаганді, але незабаром звільнений. З цього часу працював в інспекції Миколаївського порту, звідки звільнений 1925 року як «антирадянський елемент». Подальша доля і час смерті невідомі[1].

Публікації[ред. | ред. код]

У статті «Російська мова або татарська» запропонував замінити використовуваний караїмами татарської мови спілкування на російською як більш «культурно»[12]. На думку Н. В. Яблоновської, вище вказана стаття була «своєрідним показником національної самосвідомості караїмів і розвиненості національного питання в царській Росії»[13]. У післямові редакцією журналу зазначалося, що піднятий автором питання «становить практичний інтерес, головним чином, для караїмів, які живуть в кримських містах, де до сих пір ще в мідрашах користуються татарською мовою. Редакція цілком приєднується до побажань шановного Д. М. Кокізова, але вважає, що ні до яких штучним заходів вдаватися в даному випадку особливо не потрібно, оскільки татарська мова витісняється поступово силою самого життя»[13].

Спадщина[ред. | ред. код]

На зберіганні в Державному архіві Миколаївської області знаходиться фонд № 483 «Кокізов Давид Маркович головний редактор газети „Південець“», який містить сім справ, котрі датуються 1864—1918 та 1924—1925 роками:

  • Автобіографія, заповіт і страхове свідоцтво Д. М. Кокізова.
  • Доповідь Д. М. Кокізова про діяльність розпорядчого відділення міської управи.
  • Листи та заяви Д. М. Кокізова, надіслані голові ВУЦВК Г. І. Петровському, в Народний комісаріат соціального забезпечення УРСР, в комісію з чистки радянського апарату.
  • Спогади Д. М. Кокізова про діяльність Ради робітничих депутатів у місті Миколаєві[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Шитик В. І. Кокізов Давид Маркович [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / НАН України, Наукове товариство імені Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — К., 2001—…. — ISBN 944-02-3354-X.
  2. ↑ а б в г Пономарёва Е. В., Серединский А. В. Давид Маркович Кокизов. familyFace. Энциклопедический словарь «Николаевцы, 1789—1999 г.г.». Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  3. ↑ Ельяшевич, 1993, с. 109—111.
  4. ↑ Новий день. Вперед у минуле. Кокізов на YouTube
  5. ↑ Выпускники Николаевского Александровского реального училища 1874—1898 гг. petergen.com. Процитовано 12 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ Демидова І. В. Розвиток культурно-спортивних осередків Миколаївщини в ХІХ - на початку ХХ століття // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. — 2012. — Вип. 3.33. — С. 338.
  7. ↑ Щукин В. В. Еврейские погромы в Николаеве // Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII – начало ХХ вв.) / В. В. Щукин, А. Н. Павлюк. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2009. — С. 161. — ISBN 978-966-8592-52-2.
  8. ↑ Фонди особового походження державного архіву Миколаївської області як джерело з історії Південної України (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. — 2015. — Вип. 13—14. — С. 106—107. — ISSN 2226-2830.
  9. ↑ Первый национальный караимский съезд в Евпатории // Караимская жизнь. — 1911. — № 1 (6). — С. 74.
  10. ↑ Царгасова Д. А. (18 вересня 2012). Караимские журналы: Библиографический указатель статей и иллюстраций. Кримський республіканський краєзнавчий музей. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
  11. ↑ Справочный отдел // Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления. — 1917. — № 3 (7). — С. 17.
  12. ↑ Кокизов Д. М. Русский язык или татарский // Караимская жизнь. — 1911. — № 2 (7). — С. 34—36.
  13. ↑ а б Яблоновська, 2008, с. 92.
  14. ↑ Державний архів Миколаївської області: Анотований реєстр / сост. М. Мельник. — Миколаїв, 2006. — Т. 1. Фонди дорадянського періоду. — С. 121. — ISBN 966-8225-13-10.

Література[ред. | ред. код]

  • Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М., 1993. — 238 с. — («Народы и культуры») — 250 прим.
  • Яблоновська Н. В. Кримська журналістика: етнічні аспекти. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2008. — 290 с. — ISBN 978-966-354-262-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кокізов_Давид_Маркович&oldid=42436597