Колайський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Колайський район (після 1944 року Азовський район; крим.: Qalay rayonı, Къалай районы; рос.: Колайский район, Азовский район) — скасована адміністративно-територіальна одиниця Кримської АРСР та Кримської області. Розташовувався на півночі півострова, степовому Криму, до узбережжя Сиваша. Займав частини території сучасних районів: схід Джанкойського та північно-західну частину Нижньогірського. Районним центром було село Колай, указом Президії Верховної Ради РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 перейменоване в Азовське[1].

Район був утворений в 1935 році[2] при розукрупненні Джанкойського району. Площа району на 1945 рік дорівнювала 777 км[3], на 15 червня 1960—771,1 км.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всесоюзного перепису населення 1939 року чисельність жителів району становила 16 767 осіб. Національний розподіл був таким:

Національність Чисельність
Росіяни 7 203
Кримські німці 2 906
Євреї 2 017
Українці 1 914
Кримські татари 1 799
Вірмени 459
Білоруси 122
Греки 39

Склад району[ред. | ред. код]

Згідно з указами Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945[1] і від 18 травня 1948[4] про перейменування населених пунктів, в район входили такі селища (без урахування неперейменованих):

  • Алейне
  • Антонінівка
  • Артезіанське
  • Ближнє
  • Бородіно
  • Будьонівка
  • Великий Кут
  • Великосілля
  • Верхні Отрожки
  • Видне
  • Володимирівка
  • Глібово
  • Гостинне

  • Дворове
  • Дружба
  • Заливне
  • Защитне
  • Зоркіно
  • Калинівка
  • Клин
  • Коврово
  • Крайнє
  • Кунцево
  • Ларино
  • Лебедянка
  • Любимівка

  • Майске
  • Межева
  • Михайлівка
  • Муромка
  • Ніжинське
  • Нижні Отрожки
  • Ново-Констянтинівка
  • Новосельцево
  • Ново-Федорівка
  • Озерки
  • Жовтень
  • Павловка
  • Піски

  • Пешково
  • Пирогово
  • Польове
  • Прозоре
  • Просторе
  • Пшеничне
  • Рідне
  • Розівка
  • Світле
  • Сивашне
  • Слов'янське
  • Сливянка
  • Стальне

  • Степанівка
  • Стефанівка
  • Табачне
  • Тихе
  • Толстово
  • Тюп-Абаш
  • Качине
  • Затишне
  • Хлібне
  • Чкалово
  • Шаги
  • Широке

Склад району на 1960 рік[ред. | ред. код]

Згідно з «Довідником адміністративно-територіального поділу Кримської області на 15 червня 1960 року» район такий склад:

  • Великосілля
  • Дворове
  • Заливне

  • Лугове
  • Любимівка
  • Муромка

  • Піски
  • Пешково
  • Пшеничне

  • Сливянка
  • Степанівка
  • Качине

  • Чкалово

Ближнє, Защитне, Ларіно, Травневе, Жовтень, Пирогове, Польове.

  • Амур
  • Гостинне
  • Зоркіно

  • Кунцево
  • Межеве
  • Михайлівка

  • Ніжинське
  • Світле
  • Табачне

  • Затишне
  • Федорівка
  • Хлібне

  • Шаги
  • Широке
  • Антонівка
  • Артезіанське
  • Благодатне
  • Бородіно

  • Великий Кут
  • Верхні Отрожки
  • Володимирівка
  • Глібово

  • Нижні Отрожки
  • Ново-Констянтинівка
  • Ново-Павлівка
  • Ново-Федорівка

  • Озерки
  • Прозоре
  • Просторне
  • Рідне

  • Сивашне
  • Слов'янське
  • Стальне
  • Стефанівка
  • Толстово

Район був скасований указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області» від 30 грудня 1962 року[2], села передано до складу Джанкойського та Нижньогірського районів[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 14 декабря 1944 года № 621/6 «О переименовании районов и районных центров Крымской АССР»
  2. а б Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  3. Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.
  4. Указ Президиума ВС РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населенных пунктов Крымской области
  5. Гржибовская, 1999, Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области, с. 442.
  6. Ефимов С.А., Шевчук А.Г., Селезнёва О.А. Административно-территориальное деление Крыма второй половины XX века: опыт реконструкции. Стр. 44. — Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского, 2007. — Т. 20. Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]