Колектор порту Нью-Йорк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад, перевіривши його якість, і погодивши вміст зі стилістичними правилами Вікіпедії.
Оригінал не зазначено. Будь ласка, укажіть його.

Колектор порту Нью-Йорк, іноді також Колектор митних податків порту Нью-Йорк чи, помилково, Колектор митних податків для округу Нью-Йорк - збирач митних податків в порту Нью-Йорк, федеральний офіцер, який відповідав за збір податків на імпорт щодо іноземних товарів, які увійшли в США на кораблі через порт Нью-Йорк.

Історія[ред. | ред. код]

Перший колектор Джон Лемб, був призначений з'їздом Конфедерації в 1784 році. Після цього колектори призначалися президентом США і підтверджувалися Сенатом США.

Офіс був описаний як "призова слива Федерального патронажу не тільки в цьому штаті, але, можливо, в країні, за межами посад в Кабінеті".[1] Річний оклад в 1920 році становив 12000 $ плюс близько 8000 $ в тарифах.[2]

Ця посада була скасована в 1966 році, з останнім колектором Джозефом П. Келлі, який продовжував після як консультант деякий час.[3]

Список колекторів[ред. | ред. код]

  • 1 Джон Лемб (англ. John Lamb) / приблизно 22 березня 1784—1797
  • 2 Джошуа Сендс (англ. Joshua Sands) / призначений 26 квітня, підтверджений 19 травня 1797—1801
  • 3 Девід Гелстон (англ. David Gelston) / приблизно 09 липня 1801 – грудень 1820
  • 4 Джонатан Томпсон (англ. Jonathan Thompson) / приблизно листопад 1820—1829
  • 5 Samuel Swartwout / записаний приблизно 25 квітня, вступив на посаду 01 травня 1829, призначений 13 січня, підтверджений 29 березня 1830—1838
  • 6 Jesse Hoyt / 1838 – 27 лютого 1841
  • 7 John J. Morgan / лютий 1841 – березень 1841
  • 8 Edward Curtis / 23 березня 1841—1844
  • Charles G. Ferris / призначений Тайлером в 1844 відхилен Сенатом США
  • 9 Cornelius P. Van Ness / 1844–1845
  • 10 Cornelius Van Wyck Lawrence / 1845–1849
  • 11 Hugh Maxwell / 1849–1853
  • Daniel S. Dickinson / призначений 1853 Пірсом, але відмовився
  • 12 Greene C. Bronson / 1853
  • 13 Heman J. Redfield / 01 листопада 1853 – 01 липня 1857 пішов у відставку
  • 14 Augustus Schell / 1857–1861
  • 15 Hiram Barney / 1861–1864
  • 16 Simeon Draper / 1864–1865 (11 місяців)
  • 17 Preston King / приблизно 12 August – листопад 1865 (самогубство)
  • Charles P. Clinch / виконувач обов'язків з листопада 1865 – травень 1866
  • 18 Henry A. Smyth / приблизно 10.05.1866–1869
  • 19 Моузес Хікс Гріннел (англ. Mouses H. Grinnell) / приблизно 20.03.1869–1870
  • 20 Thomas Murphy приблизно 13.07.1870–1871
  • 21 Честер Алан Артур (англ. Chester A. Arthur) / приблизно в листопаді 1871–1878
  • Theodore Roosevelt, Sr. / призначений в грудні 1877 і відхилен Сенатом США
  • 22 Edwin Atkins Merritt / 1878–1881
  • 23 William H. Robertson / призначений 24 березня, підтвержений 18 травня 1881–1885
  • 24 Edward L. Hedden / 1885–1886
  • 25 Daniel Magone / 1886–1889
  • 26 Joel Erhardt / 1889 – 01 серпня 1891
  • 27 Jacob Sloat Fassett / 01 серпня 1891 – вересень 1891
  • 28 Francis Hendricks / присягнув 28 вересня 1891[4] – 1893[5]
  • 29 James T. Kilbreth / липень 1893 – 23.06.1897 (помер в офісі)
  • Joseph James Couch / спеціальний заступник колектора з 1890 року, виконувач обов'язків з 23 червня – 14.07.1897[6]
  • 30 George R. Bidwell / 14.07.1897 – 03.04.1902
  • 31 Nevada Stranahan / 03.04.1902 – липень 1907 виїхав за кордон, а потім пішов у відставку за станом здоров'я
  • Henry C. Stuart / виконувач обов'язків, коли Странахан був за кордоном в липні – грудень 1907
  • 32 Edward S. Fowler / призначений 04.12.1907–1909
  • 33 William Loeb, Jr. / 09.03.1909–1913
  • 34 John Purroy Mitchel / (elected Mayor of New York City) призначений в травні, підтверджений в червні 1913 – 08 жовтня 1913[7]
  • 35 Dudley Field Malone[8] / призначений 10.11.1913–1917
  • 36 Byron R. Newton / confirmed September 30, 1917 – 1921[9]
  • 37 George W. Aldridge / nominated and confirmed April 19, 1921 – June 13, 1922 (died in office)[10]
  • Henry C. Stuart / Acting June 13, 1922 – 1923[11]
  • 38 Philip Elting / 1923–1933[12]
  • 39 Harry M. Durning / 1933–1953 відповідач в справі Dioguardi v. Durning, 139 F.2d 774 (2d Cir. 1944), часто використовується на курсах Цивільне процесуальне право як відправна точка, щоб вчити дебатам під сучасним підходом.
  • 40 Robert Wharton Dill / 05.08.1953–1961
  • 41 Joseph P. Kelly / липень 1961 – червень 1966

Приватним актом 58-го Конгресу від березня 1904 року[13] відшкодовуються Джеймсу Т. Kilbreth (посмертно), Джорджу Р. Bidwell, і Невада Н. Странахан як колекторам митних податей в окрузі і порту Нью-Йорк за збитки, шляхом присвоєння чужого майна Байрамом У. Вінтерсом, клерком митної служби. Странахан отримав відшкодування у сумі 8821.44 $ від федерального уряду, що особисто вирішило весь обсяг шахрайства.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ in Aldridge's obit in NYT on June 14, 1922. Архів оригіналу за листопада 9, 2013. Процитовано листопада 9, 2013.
  2. ↑ Salaries of public officials [State and Federal] in NYT on November 9, 1920 [1] [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Bamberger, Werner (19 червня 1966). NEW CHIEF CITES CUSTOMS AIM HERE; Stramiello Declares He Will Strive to Improve Service. The New York Times. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  4. ↑ Collector Hendricks Now; Mr. Fassett's Successor Sworn In And In Charge. He Looks Through The Departments Intent On "Learning The Business" -- Rumors Of Changes -- Other Custom House Matters. The New York Times. 29 вересня 1891. Архів оригіналу за листопада 9, 2013. Процитовано листопада 9, 2013.
  5. ↑ Obit. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  6. ↑ APPOINTMENTS BY BIDWELL.; New Collector of the Port Begins Work -- Joseph J. Couch Is Special Deputy. The New York Times. 15 липня 1897. Архів оригіналу за листопада 9, 2013. Процитовано листопада 9, 2013.
  7. ↑ Good Government: Official Journal of the National Civil Service Reform League. 30 (11). November 1913 https://web.archive.org/web/20140103001419/http://books.google.com/books?id=V75LAAAAYAAJ&pg=PA99. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 1 травня 2011. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. ↑ MALONE NOMINATED AS PORT COLLECTOR; O'Gorman's Son-in-Law to Succeed Mitchel ;- Senator, Avoiding Comment, Tells a Story. WILSON'S PERSONAL CHOICE Appointment Thought to Show Satisfaction at Tammany's Defeat ;- Splendid Selection, Says Mitchel. The New York Times. 11 листопада 1913. Архів оригіналу за листопада 9, 2013. Процитовано листопада 9, 2013.
  9. ↑ GROWTH OF NEW YORK PORT; Collector Newton Says This Is World's Greatest Commerce Centre. The New York Times. 28 червня 1918. Архів оригіналу за листопада 9, 2013. Процитовано листопада 9, 2013.
  10. ↑ [2] [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] Obit
  11. ↑ [3] Obit
  12. ↑ [4] Obit
  13. ↑ s:Page:United States Statutes at Large Volume 33 Part 2.djvu/151 United States Statutes at Large, Volume 33, Part 2, Chapter 721

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колектор_порту_Нью-Йорк&oldid=36280277