Колесникова (річка)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Колесникова | |
|---|---|
| Витік | на північно-зхідній околиці м. Харцизьк |
| • координати | 48°03′43″ пн. ш. 38°05′38″ сх. д. / 48.06194° пн. ш. 38.09389° сх. д. |
| Гирло | Грузька (притока Кальміусу) |
| • координати | 47°57′09″ пн. ш. 38°04′46″ сх. д. / 47.95250° пн. ш. 38.07944° сх. д. |
| Похил, м/км | 7,0 |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | 13 км |
| Площа басейну: | 57,6 км² |
Колесникова[1][2] — річка в Україні на території Харцизкої та Макіївської міських рад Донецької області. Ліва притока річки Грузької (басейн Азовського моря).
Довжина річки 13 км, похил річки 7,0 м/км площа басейну водозбіру 57,6 км² , найкоротша відстань між витоком і гирлом — 12,22 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,06[3] . Формується багатьма балками та загатами[1][2].
Бере початок на північно-зхідній околиці м. Харцизьк. Тече переважно на південний захід через селища П'ятипілля, Гусельське і у селищі Грузько-Зорянське впадає у річку Грузьку, ліву притока річки Кальміусу.
Населені пункти взжовж берегової смуги: Шевченко, Межове.
- На річці існуе багато териконів[2].
- Річки перетинає автошлях Н21 (автомобільний шлях національного значення на території України, Старобільськ — Луганськ — Хрустальний — Макіївка — Донецьк. Проходить територією Луганської та Донецької областей.)
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ а б в openstreetmap. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ https://www.google.com.ua/maps/@47.9900447,38.0980562,16z?hl=uk
- «Каталог річок України» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 134. — (№ 2317).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 262 (Колісникова № 2)