Колодязний видобуток нафти
Колодязний видобуток був першим промисловим способом освоєння нафтових родовищ.
За обсягами видобутку неглибокі колодязі (див. рис.) не могли конкурувати з майбутніми свердловинами, проте їх велика кількість створювала достатньо потужні (на свій час) виробництва. Так у 1865 р. у Галичині в Бориславі й на Волянці, на обох берегах Тисмениці, на площі близько десяти гектарів було понад 5 тис. колодязів, з яких добували ропу (нафту), і їх кількість постійно зростала. Глибина цих гірничих виробок доходила до 35 — 40 м і більше. На початку експлуатації вони давали в середньому по 100—150 кг, а в окремих колодязях — до 1600 кг ропи на добу. Коли притік нафти припинявся, гірничі виробки поглиблювали. Нафту з колодязів піднімали бурдюками зшитими зі шкур тварин і металевими або дерев'яними циліндричними посудинами (відрами, цебрами), у деяких посудинах дно відкидалося на шарнірі. Піднімання відер здійснювали коловоротами (мускульною силою робітників).
Вельми цікаві описи Геродота (між 490 і 480 р. до н. е. — близько 425 р. до н. е.) колодязних способів видобутку нафти, занотовані ним на Євфраті:
«Із цього колодязя вичерпують асфальт, сіль (тобто пісок) і олій наступним чином. Асфальт вичерпують за допомогою колодязного журавля, а замість відра причіпляють до нього винний бурдюк. Зануривши бурдюк, зачерпують ним рідину і виливають у посудину. Потім рідину переливають в іншу посудину, де вона розкладається на три складові частини. Асфальт та сіль негайно ж осідають» («Історія», Кн. VI)
З другої половини 1860-х років у Галичині та на Апшероні починається широке застосування видобувних свердловин, яке майже повністю витіснило колодязне видобування наприкінці 1880-х років.
Література[ред. | ред. код]
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
- Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М.;Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»; Полтава, ПІБ МНТУ ім. академіка Ю. Бугая. — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019.