Колодійчук Євген Сергійович
Євген Колодійчук | ||||
---|---|---|---|---|
Колодійчук Євген Сергійович | ||||
Народився |
12 вересня 1940 с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |||
Помер |
20 липня 2010 (69 років) Київ | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист | |||
Alma mater | Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1969) | |||
Мова творів | українська | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
Євген Сергійович Колодійчук (нар. 12 вересня 1940, с. Марія-Воля, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — пом. 20 липня 2010, Київ) — український поет, пісняр, письменник-гуморист, журналіст, публіцист, член Національної спілки письменників України (1985).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в селі Марія-Воля Володимир-Волинського району. Навчався в школі села Селець[1], закінчував середню освіту у Володимир-Волинській середній школі № 2. У 1969 році закінчив Факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газеті «Молода гвардія» (1969–72), старшим редактором журналу «Україна» (1976–86), у газетах «Наш час» (1992–96), «Урядовий кур'єр» (1995—2007).
Помер 20 липня 2010 року в Києві. Похований в селі Селець Володимирського району поруч з батьками[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Автор збірок:
- «Рентабельний злодій» (1979),
- «Неонові штани» (1984),
- «Поцілунок опівночі» (1986),
- «Куди зникла жінка?» (1987),
- «Бульдог на курорті» (2003),
- «Куплю президента» (2004),
- «Чого ірже лошатко?» (2009),
- «Роса на серці» (2011).
Автор публіцистичних книжок:
- «Диво зцілення» (1993),
- «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007),
- «Де і як лікують рак» (2010).
Писав у різних жанрах: гумореска, гумористтично-сатирична повість та на різні теми: народна і нетрадиційна медицина, наука, козацтво, народознавство, фольклор. Торкався проблем сучасного села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори покладено на музику, зокрема Людмилою Бражниковою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»).
Нагороди та пам'ять[ред. | ред. код]
Лауреат літературних премій імені Остапа Вишні (2006), Степана Олійника (2007).
У 2012 році в місті Володимир засновано щорічний літературно-гумористичний конкурс «Колодійчукові роси».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б У рідному селі має бути вулиця поета-земляка. Газета Місто Вечірнє. 23.09.2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- І. М. Власенко. Колодійчук Євген Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
- Волинський письменник міг би відсвяткувати своє 80-річчя. history.rayon.in.ua. 20.09.2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Народились 12 вересня
- Народились 1940
- Померли 20 липня
- Померли 2010
- Члени НСПУ
- Уродженці Марії-Волі
- Померли в Києві
- Поховані у Володимир-Волинському районі
- Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
- Українські поети
- Українські письменники-гумористи
- Українські журналісти
- Українські піснярі
- Українські публіцисти