Колібрі білоголовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колібрі білоголовий
Самець білоголового колібрі
Самець білоголового колібрі
Самиця білоголового колібрі
Самиця білоголового колібрі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Колібрині (Trochilinae)
Триба: Trochilini
Рід: Білоголовий колібрі (Microchera)
Вид: Колібрі білоголовий
Microchera albocoronata
(Lawrence, 1855)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Mellisuga albocoronata Lawrence, 1855
Посилання
Вікісховище: Microchera albocoronata
Віківиди: Microchera albocoronata
ITIS: 555183
МСОП: 22687649
NCBI: 472895

Колі́брі білоголовий[2] (Microchera albocoronata) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Центральній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Самець білоголового колібрі живиться нектаром
Самиця білоголового колібрі
Білоголові колібрі

Довжина птаха становить 6-6,5 см, вага 2,5-2,7 г. У самців номінативного підвиду лоб і тім'я білі, потилиця пурпурово-чорна, верхня частина тіла темно-фіолетова, спина і надхвістя мають червонуватий відблиск. Обличчя і нижня частина тіла чорні з пурпурово-фіолетовим відблиском. центральні стернові пера мателево-бронзові, решта стернових пер біля основи білі, а на кінці чорні. Дзьоб короткий, тонкий, чорний, лапи чорні.

У самиць спина металево-зелена, надхвістя бронзове. Нижня частина тіла блідо-сірувато-біла. Центральні стернові пера бронзові. крайні стернові пера переважно чорні з білими плямками біля основи і на кінчиказ. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак є менш яскравим. У молодих птахів над очима є вузькі білі "брови". а нижня частина тіла поступово переходить з білуватого до пурпурово-чорного. Самці підвиду M. a. parvirostris вирізняються меншими білими плямами на хвості і більш яскравим мідно-пурпуровим відблиском на верхній і нижній частинах тіла.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • M. a. parvirostris (Lawrence, 1865) — від східного Гондурасу до Коста-Рики;
  • M. a. albocoronata (Lawrence, 1855) — захід центральної Панами.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Білоголові колібрі мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці і Панамі. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в рідколіссях і на плантаціях. В Коста-Риці зустрічаються на висоті від 300 до 800 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1000 м над рівнем моря. в Панамі на висоті від 600 до 1650 м над рівнем моря. В Коста-Риці під час негніздового пероду білоголові колібрі переважно мігруть в долини, на більш низьку висоту, однак деякі птахи в цей час трапляються на висоті 1400 м над рівнем моря.

Білоголові колібрі живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, зокрема Warszewiczia і Hamelia з родини маренових, Inga і Pithecellobium з родини мімозових, Gurania з родини гарбузових та Norantea і Cavendishia з родини вересових, а також комахами, яких ловлять в польоті або збирають з рослинності. Вони шукають нектар в усіх ярусах лісу, від підліску до крон дерев.

В Коста-Риці гніздування у білоголових колібрі відбувається з січня по травень. Самці збираються на токовишах групами до 6 птахів, приваблюючи самиць співом. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з луски деревоподібної папороті і павутиння, зовні покривається мохом і лишайником, прикріплюється до гілки або ліани на висоті від 1,7 до 3 м над землею. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні, пташенята покидають гніздо через 2 дні після вилуплення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Microchera albocoronata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2022.

Джерела[ред. | ред. код]