Колібрі карибський
| Колібрі карибський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Eulampis holosericeus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Trochilus holosericeus Linnaeus, 1758 Sericotes holosericeus (Linnaeus, 1758) Anthracothorax holosericeus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Колі́брі карибський[2] (Eulampis holosericeus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає на Пуерто-Рико та на Малих Антильських островах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10,5-12,5 см, самці важать 5,6-7,8 г, самиці 5-6,1 г. У самців верхня частина тіла бронзово-зелена з металевим відблиском, верхні покривні пера хвоста у них синьо-зелені, хвіст округлий, темно-синій. Щоки, підборіддя і горло зелені з металевим відблиском, середина грудей синя, решта нижньої частини тіла чорна. Дзьоб чорний, середньої довжини, дещо вигнутий.
Самиці мають подібне забарвлення, однак дзьоб у них більш довгий і більш вигнутий. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення дорослих птахів, однак пера на голові у них мають коричневі краї. У представників підвиду E. h. chlorolaemus нижня частина тіла більш темна, ніж у представників номінативного підвиду.
Таксономія[ред. | ред. код]
Карибський колібрі був описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у 1758 році, в десятому виданні його праці «Systema Naturae» під назвою Trochilus holosericeus[3]. Лінней опирався на більш ранній опис, зроблений англійським натуралістом Джорджем Едвардсом у 1743 році в праці «A Natural History of Uncommon Birds»[4]. Типовою місцевістю виду були визначені Малі Антильські острови[5]. Пізніше карибського колібрі було переведено до роду Аметистовогорлий колібрі (Eulampis), введеного німецьким натуралістом Фрідріхом Бойє[en] у 1831 році[6].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[7]
- E. h. holosericeus (Linnaeus, 1758) — схід Пуерто-Рико, Віргінські острови і Малі Антильські острови (за винятком Гренади);
- E. h. chlorolaemus Gould, 1857 — острів Гренада.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Карибські колібрі живуть у вологих і сухих тропічних лісах, у вторинних заростях, в мангрових лісах, парках і садах, на Мартиніці у більш сухих місцевостях. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря, на Домініці також в передгір'ях. Живляться нектаром квітучих чагарників і невисоких дерев, а також дрібними комахами і павуками, яких ловлять в польоті. Самці захищають кормові території протягом всього року, самиці лише під час негніздового періоду.
Сезон розмноження у карибських колібрі триває з березня по липень. Гніздо невелике, чашоподібне, встелюється м'якими рослинними волокнами, зовні покривається лишайниками і корою, розміщується в розвилці між гілками, на висоті від 2 до 9 м над землею. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 17-19 днів, пташенята покидають гніздо через 20-22 дні після вилуплення. Птахи набувають статевої зрілості у віці 2 років. За сезон іноді може вилупитися 2 виводки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Eulampis holosericeus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 120.
- ↑ Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 36, Plate 36.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 27.
- ↑ Boie, Friedrich (1831). Bemerkungen über Species und einige ornithologische Familien und Sippen. Isis von Oken (German) . Cols 538–548 [547].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 жовтня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |