Комета Гаррінґтона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
51P/Harrington
Відкриття
Першовідкривач: Роберт Гаррінґтон
Дата відкриття: 14 серпня 1953
Альтернативні позначення: 1953 VI, 1960 VII, 1980 XIV, 1987 XXVIII, 1994 XXII.
Характеристики орбіти
Епоха: 10 січня 2009
Афелій: 5,721 а. о.
Перигелій: 1,688 а. о.
Велика піввісь орбіти: 3,710216905851 ± 1,9717E−6 астрономічна одиниця[1]
Ексцентриситет орбіти: 0,544
Період обертання: 7,13 року
Нахил орбіти: 5,428°
Останній перигелій: 18 червня 2008
Наступний перигелій: 12 серпня 2015 [2]
Фізичні характеристики
Розміри: 4,8 км[3]

Комета Гаррінґтона (51P/Harrington) була відкрита 14 серпня 1953 року американським астрономом Робертом Гаррінґтоном (Паломарська обсерваторія, США) як дифузний об'єкт 15 зоряної величини в сузір'ї Водолія. Вона не спостерігалася в повернення 1967 і 1974 років, оскільки в момент проходження перигелію перебувала в сполученні з Сонцем. Протягом XX століття, комета Гаррінґтона кілька разів зблизилася з Юпітером. Кожна така зустріч з планетою-гігантом віддаляла перигелій комети від Сонця, тим самим погіршуючи її видимість.

У 1994 і 2001 роках у комети Гаррінґтона спостерігався поділ ядра. Так, в 1994 році, поруч з головним ядром (12m,5) на відстані 23' було видно ще два фрагменти (21m), а в 2001 на відстані 10' від головного ядра спостерігався один, порівнянний з ним за яскравістю фрагмент[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  2. 51P/Harrington on Seiichi Yoshida home page. Архів оригіналу за 19 Червня 2019. Процитовано 28 Березня 2019.
  3. JPL Small-Body Database, 51P/Harrington. Архів оригіналу за 25 Листопада 2020. Процитовано 28 Березня 2019.
  4. On the 2001 splitting of the nucleus of 51/Harrington; Mark R. Kidger, Jose Manteca.[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]