Конґреґація Східних Церков
Конґре́ґація Схі́дних Церко́в (лат. Congregatio pro Ecclesiis Orientalibus) — відомство Римської курії, яке відповідає за контакти з церквами візантійського, сирійського, вірменського, халдейського та коптського обрядів, які перебувають в єдності з Ватиканом. Стосовно єпархій, ієрархів, духовенства, кліру та вірних східного обряду вона здійснює такі самі завдання, які для вірних західного обряду здійснюють відповідні конґреґації. Крім того, в окремих регіонах вона має ексклюзивну юрисдикцію, де їй підлягають також вірні латинського обряду[1].
Структура[ред. | ред. код]
Згідно зі Східним правом, до цієї Конґреґації належать Патріархи, Верховні архієпископи Східних католицьких церков, президент Папської ради у справах сприяння єдності християн та група консультантів, які є окремою категорією при Конгрегації[2]. Очолює Конгрегацію кардинал-префект, якого призначає Папа Римський, з 2007 року — це кардинал Леонардо Сандрі. А 2020 року Секретарем призначено архієпископа Джорджіо Деметріо Ґалларо.
Історія[ред. | ред. код]
Конґреґацію створив 1573 року Папа Григорій XIII як Конгрегацію у справах греків. До її завдань входило, зокрема, реформування Василіянського чину і підтримка візантійського обряду. Папа Григорій XV буллою Inscrutabili divinae providentiae від 22 червня 1622 року передав питання, пов'язані зі Східними католицькими церквами до компетенції Конґреґації Пропаганди Віри, в рамках якої папа Урбан VIII 1627 року створив окрему комісію в справах східних обрядів. Папа Бенедикт XV 1 травня 1917 року створив самостійну Конгрегацію у справах Східних церков.
Керівники Конґреґації[ред. | ред. код]
Кардинали-секретарі[3][ред. | ред. код]
- Нікколо Маріні (1917—1922);
- Джованні Таччі Порчеллі (1922—1927);
- Луїджі Сінчеро (1927—1936);
- Ежен Тіссеран (1936—1959);
- Амлето Джованні Чіконьяні (1959—1961)
- Габріель Акасіус Кусса (1961 про-префект, 1962 префект);
- Густаво Теста (1962—1967).
Кардинали-префекти[ред. | ред. код]
- Густаво Теста (1967—1968);
- Максимільєн де Фюрстенберг (1968—1973);
- Поль-П'єр Філіпп (1973—1980);
- Владислав Рубін (1980—1985);
- Дурайсамі Симон Лурдусамі (1985—1991);
- Акілле Сильвестріні (1991—2000);
- Ігнатій Мусса I Дауд (2000—2007);
- Леонардо Сандрі (2007 — і до сьогодні).
Секретарі Конґреґації[ред. | ред. код]
- Маріо Бріні (1965—1982);
- Мирослав Стефан Марусин (1982—2001);
- Антоніо Марія Вельо (2001—2009);
- Кирил Васіль SJ (2009—2020);
- Джорджіо Деметріо Ґалларо (з 2020)
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Венедикт XVI призначив Главу УГКЦ членом Конгрегації Східних Церков. https://osbm.lutsk.ua/. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
- ↑ На черговому вебінарі УГКЦ мова йшла про Східні Католицькі Церкви та Римську курію. Католицький оглядач. 2 грудня 2011. Архів оригіналу за 23 квітня 2013. Процитовано 25 квітня 2019.
- ↑ Примітка: З 1917 року до 1967 рік, Папа Римський сам служив як префект Конгрегації.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Конгрегація у справах Східних Церков на сайті Giga-Catholic [Архівовано 15 січня 2013 у Wayback Machine.];
- Сиро-маланкарська католицька церква;
- Українська греко-католицька церква [Архівовано 25 січня 2009 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
- Конгрегація Східних Церков [Архівовано 14 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
|