Кононенко Тарас Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кононенко Тарас Петрович
Народився 3 грудня 1964(1964-12-03) (59 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність філософ, викладач університету
Alma mater філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1989)
Заклад КДУ ім. Т. Шевченка
Науково-дослідний інститут українознавства МОН України
Вчене звання доцент
Науковий ступінь доктор філософських наук (2011)
Батько Кононенко Петро Петрович
Нагороди
Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти» нагрудний знак «За наукові досягнення» нагрудний знак «Петро Могила»

Тарас Петрович Кононе́нко (нар. 3 грудня 1964, Київ) — український філософ; доктор філософських наук з 2012 року[1]. Син літературознавця Петра Кононенка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 грудня 1964 року в місті Києві (нині Україна). 1989 року закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка; у 1992 році — аспірантуру кафедри історії філософії[1].

З 1992 року у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка обіймав посаду асистента кафедри історії філософії, згодом кафедри теорії та історії філософії. 1993 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Історико-філософська концепція Володимира Соловйова». З 1998 року — доцент кафедри історії філософії[1].

Протягом 2004—2012 років обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України. 2012 року захистив докторську дисертацію на тему «Українознавчі виміри філософської спадщини Григорія Сковороди. Розвиток методології науки»[1].

З 2013 року — доцент кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка; з 2015 року виконує обов'язки завідувача кафедри історії філософії. Читає курси: «Нова філософія XVI—XVIII століть»; «Київська філософська традиція»; спецкурс «Філософія Нового часу: традиції і сучасність»[1].

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Наукові дослідження у сфері історії філосо­фії, методології історико-філоського піз­нання та гуманітарних наук, украї­нознавства, української філософії, історії, літератури та культури. Автор понад 140 наукових та навчально-методичних публікацій[1], зокрема:

  • Освіта ХХІ століття: філософія родинності (2001, у співавторстві);
  • Український етнос: ґенеза і пер­спективи (2002, у співавторстві);
  • Укра­їн­ська освіта у світовому часопросторі (2007, у співавторстві);
  • Народно-звичаєві обрії філософії Григорія Сковороди: Вступ до методології українознавства (2008);
  • Українознавство ХХІ століття: проблеми мето­­дології і шляхи розв'язання // Збірка наукових праць НДІ українознавства. Том 23, (2009, у співавторстві);
  • Україносяжне світовідчуття та світорозуміння як філософське дже­­рело творчості та самоідентифікації особистості: Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Тарас Шевченко // Збірка наукових праць НДІ українознавства. Том 24 (2009);
  • Боже­­ственна симфонія Григорія Сковоро­ди: Українознавчі виміри філоської спадщини (2010).

Брав участь в укладанні «Підручника з історії філософії» (Київ, 2002), словника «Історія філософії» (Київ, 2005), підручника «Історія філософії» (Київ, 2007; 2010; Ужгорож, 2010).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]