Конрад Левандовський
| Конрад Левандовський | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Konrad T. Lewandowski | ||||
 Конрад Левандовський у 2001 році | ||||
| Ім'я при народженні | Konrad Tomasz Lewandowski | |||
| Псевдонім | Пшеводас | |||
| Народився |
1 квітня 1966 (58 років) Варшава | |||
| Громадянство |
 Польща | |||
| Діяльність | прозаїк, публіцист, редактор | |||
| Сфера роботи | література | |||
| Мова творів | польська | |||
| Роки активності | 1991– | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | фантастичний роман, повість, оповідання, детектив | |||
| Magnum opus | «Сага про котолака» | |||
| Премії | Меморіальна премія імені Януша Зайделя (1995) | |||
| Сайт: przewodas.pl | ||||
|
| ||||
 Конрад Левандовський у Вікісховищі | ||||
Конрад Левандовський (пол. Konrad T. Lewandowski, 1 квітня 1966, Варшава) — польський письменник-фантаст, автор детективних творів, філософ, журналіст, публіцист та редактор.
Біографія[ред. | ред. код]
Конрад Левандовський народився у Варшаві. За освітою він є інженером-хіміком і доктором філософії. За релігійними переконаннями Левандовський є слов'янським рідновіром[1], у 2015—2018 роках він був членом «Рідної польської церкви».[2] З початку 90-х років ХХ століття він співпрацював із низкою журналів, зокрема «Nowa Fantastyka», «Przegląd Techniczny», «Cogito», «Sprawy Nauki», «Skandale».
Як письменник Конрад Левандовський отримав найбільше визнання читачів за цикл пригодницько-фантастичних творів про пригоди журналіста вигаданої газети «Посолоджені новинки» (пол. Obleśne Nowinki) Радослава Томашевського, а також за цикл творів «Сага про котолака», в яких розповідається про фантастичну істоту, подібну до вовкулаки, яка може обертатись із людини не вовком, а велетенським котом. Він також є автором 5 детективних романів із спільним головним героєм — надкомісаром Єжи Дрвенцьким, дія яких відбувається у міжвоєнний час у Польщі; а також автором історично-пригодницької трилогії «Бурштинове королівство» (пол. Bursztynowe Królestwo), дія якої відбувається на підросійській частині Польщі на межі ХІХ—ХХ соліть, головним героєм якої є старший лейтенант Сергій Лавендовський, за національністю поляк, який підтримує царську владу.
Конрад Левандовський також співпрацював із мистецьким журналом «Lampa», додатком до журналу «Nowa Fantastyka» «Czas Fantastyki», а також із варшавським Народним культурним центром (співпрацював із ним у проекті відзначення 150-ї роковини Січневого повстання, результатом якого став його роман «Орел біліший, ніж голубка» (пол. Orzeł bielszy niż Gołębica), написаний у стилі стимпанку, а також відзнятий короткометражний фільм).
Конрад Левандовський є автором філософської системи, подібної до томістичної метафізики, в якій він запропонував онтологічну теорію дійсності, яка заснована на так званому «Принципі Дотримання Вільного Вибору». Основи цієї теорії описані Левандовським у книзі «Похвала єресі», обговорення якої відбулося 31 травня 2012 року в Ягеллонському університеті.[3] Він також часто дискутує з питань метафізики в дискусійних інтернет-групах. У мережі Інтернет та особистому житті письменник використовує псевдонім «Пшеводас».
У 1992 році Сілезький клуб фантастики присудив Конраду Левандовському антинагороду «Золотий Метеор» за агресивний опис конвенту в журналі «Skandale». У 1995 році письменник отримав Меморіальну премію імені Януша Зайделя за оповідання «Записник 2015» (пол. Noteka 2015), окрім цього, ще 6 разів номінувався на цю премію. Проте пізніше Левандовський вступив у конфлікт із особами, які обирають лауреатів премії, а в 2004 році він написав відкритого листа до Ядвіги Зайдель, вдови письменника, щоб вон прибрала ім'я Зайделя із назви нагороди, а також відійти від патронату нагороди.[4]
У квітні 2018 року Конрад Левандовський став лауреатом конкурсу, який проводила польська компанія з виробництва озброєння, на кращий твір з тематики національно-визвольних змагань для молоді[5], його роман «Броньовані орлята» (пол. Pancerne Orlęta) зайняв на конкурсі третє місце.[6]
У жовтні 2018 року Конрад Левандовський на XXV церемонії з нагоди вручення Загальнопольської літературної премії імені Корнеля Макушинського отримав нагороду читацьких симпатій у вигляді козлика за книжку «Чорт і спілка. Нові пригоди чорта із сьомого класу» (пол. Szatan i spółka. Dalsze przygody szatana z siódmej klasy).[7]
Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]
Сага про котолака[ред. | ред. код]
- Шлях котолака (пол. Trop kotołaka, 1998)
- Ксін-хижак (пол. Ksin Drapieżca, 2003)
- Похід котолака (пол. Wyprawa kotołaka, 2003)
- Ксін (пол. Ksin, 1991)
- Трояндоока (пол. Różanooka ,1992)
- Ксін-кочівник (пол. Ksin koczownik, 2006)
- Людське тепло (пол. Ludzkie ciepło, оповідання, 2007)
- Ксін на болотах часу (пол. Ksin na Bagnach Czasu, 2017)
Цикл «Огарок для диявола»[ред. | ред. код]
- Огарок для диявола. Чорна верба (пол. Diabłu ogarek. Czarna wierzba, 2011)
- Огарок для диявола. Колонна Зигмунта (пол. Diabłu ogarek. Kolumna Zygmunta, 2012)
- Огарок для диявола. Остання шана (пол. Diabłu ogarek. Ostatni hołd, 2013)
Далекосхідна трилогія[ред. | ред. код]
- Бурштинове королівство (пол. Bursztynowe Królestwo, 2009)
- Афганський Зевс (пол. Afgański Zeus, 2011)
- Герої відроджуються (пол. Bohaterowie się odradzają, 2012)
Детективний цикл із комісаром Єжи Дрвенцьким[ред. | ред. код]
- Магнетизер (пол. Magnetyzer, 2007)
- Богині з лабрадориту (пол. Bogini z labradoru, 2007)
- Електричні перли (пол. Elektryczne perły, 2008)
- Ситцева засідка (пол. Perkalowy dybuk, 2009)
- Сілезька доброчинність (пол. Śląskie dziękczynienie, 2010)
- Румунські кавуни (пол. Rumuńskie kawony, 2015)
Інші романи[ред. | ред. код]
- Міст над безоднею (пол. Most nad Otchłanią, 1995)
- Королева Жанна д'Арк (пол. Królowa Joanna d'Arc, 2000)
- місія Рамзеса Великого (пол. Misja Ramzesa Wielkiego, 2001)
- Чорний психоз (пол. Czarna psychoza, 2005)
- Ангели повинні піти (пол. Anioły muszą odejść, 2011)
- Фараон вампірів (пол. Faraon wampirów, 2012, електронне видання)
- Орел біліший, ніж голубка (пол. Orzeł bielszy niż gołębnica, 2013)
- Посланниця богині (пол. Wysłanniczka bogini, 2014)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Poganie odwiedzili kurię. Процитовано 27 вересня 2016. (пол.)
- ↑ Konrad T. Lewandowski (25 червня 2018). Przewodas. Процитовано 20 вересня 2018. (пол.)
- ↑ Konferencja naukowa Rozdroża kultury: Czy herezje są twórcze? [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Szanowna Pani Jadwigo![недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Fundacja Polskiej Grupy Zbrojeniowej. Laureaci konkursu stypendialnego - Fundacja Polskiej Grupy Zbrojeniowej (пол.). Процитовано 22 квітня 2018.
- ↑ Narodowe Centrum Kultury (12 жовтня 2018). #Wolność – czytaj dalej. Poznaj laureatów Konkursu!. Процитовано 25 листопада 2018. (пол.)
- ↑ Jola Wodniak (22 листопада 2018). 25. Ogólnopolska Nagroda Literacka im. Kornela Makuszyńskiego. Процитовано 25 листопада 2018.(пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт автора (пол.). Процитовано 23 липня 2017.
- Офіційний сайт автора (стара версія) (пол.). Процитовано 23 липня 2017.
- Jebnę dechą od trumny – długi wywiad z Lewandowskim z 14 listopada 2009 (пол.). Процитовано 25 квітня 2011.
- Wypowiedzi Lewandowskiego w Usenecie – posortowane według daty (пол.). Процитовано 25 квітня 2011.
- Конрад Левандовський на сайті encyklopediafantastyki.pl [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
- Конрад Левандовський на сайті LubimyCzytac.pl [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
|
