Константинов Федір Васильович

Константинов Федір Васильович
Народився	8 (21) лютого 1901 село Новосьолки Арзамаського повіту Нижньогородської губернії, тепер Арзамаського району Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер	8 грудня 1991(1991-12-08) (90 років) Москва, СРСР
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	філософ, журналіст, редактор, викладач університету
Галузь	філософія, марксизм-ленінізм, діалектичний матеріалізм і історичний матеріалізм
Alma mater	Інститут червоної професури
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	російська
Заклад	Інститут марксизму-ленінізму
Членство	Академія наук СРСР
Військове звання	лейтенант-полковник
Партія	КПРС
Нагороди

Федір Васильович Константинов (21 лютого 1901(19010221), село Новосьолки Арзамаського повіту Нижньогородської губернії, тепер Арзамаського району Нижньогородської області, Російська Федерація — 8 грудня 1991, місто Москва) — радянський державний діяч, вчений-філософ, директор Інституту філософії Академії наук СРСР, ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС, завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Доктор філософських наук (1953), професор (1934). Член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню економічних, філософських і правових наук (з 23.10.1953). Академік Академії наук СРСР по відділенню філософії та права (філософія) (з 26.06.1964).

Життєпис

Народився в селянській родині.

Учасник Жовтневого перевороту 1917 року, громадянської війни в Росії та становлення радянської влади в Сибіру.

Член РКП(б) з 1918 року.

У 1932 році закінчив філософське відділення Інституту червоної професури.

У 1932—1933 роках — старший науковий співробітник Інституту Маркса—Енгельса—Леніна (ІМЕЛ).

У 1933—1935 роках — учений секретар Інституту філософії Комуністичної академії.

У 1935—1941 роках — головний редактор журналу «Книга и пролетарская революция» і завідувач відділу редакції газети «Правда».

У 1941—1942 роках — лектор управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б).

З серпня 1942 по 1945 рік — у Червоній армії на політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. Служив у Головному політичному управлінні Червоної армії, був начальником трофейного відділення 84-го стрілецького корпусу 4-ї Ударної армії Ленінградського фронту.

У 1945—1951 роках — старший науковий співробітник, завідувач сектора, заступник директора Інституту філософії АН СРСР. Одночасно до 1949 року — секретар комітету ВКП (б) Інституту філософії АН СРСР.

У 1952—1954 роках — головний редактор журналу «Вопросы философии».

У 1953—1954 роках — професор, завідувач кафедри діалектичного та історичного матеріалізму філософського факультету Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1954—1955 роках — ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1955—1956 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС.

У 1956—1958 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПРС по союзних республіках.

У 1958—1962 роках — головний редактор журналу «Коммунист».

У 1962—1967 роках — директор Інституту філософії Академії наук СРСР.

У 1967—1975 роках — академік-секретар Відділення філософії та права Академії наук СРСР.

Одночасно у 1968—1987 роках — заступник голови правління Всесоюзного товариства «Знання».

У 1975—1986 роках — старший науковий співробітник, у 1986—1989 роках — провідний науковий співробітник Інституту філософії Академії наук СРСР.

Засновник і з 1971 року президент Філософського товариства СРСР. Голова експертної комісії з присудження премії імені Г. В. Плеханова (1969—1976). Один з авторів наукової біографії Володимира Леніна. Головний редактор п'ятитомної «Філософської енциклопедії» (1960—1970). Член редколегії журналу «Вопросы философии».

Опрацьовував теоретичні проблеми суспільного розвитку, проблеми історичного матеріалізму: предмет історичного матеріалізму, загальні та специфічні закони суспільно-економічних формацій, діалектику розвитку виробничих сил і виробничих відносин, базис і надбудову, роль особистості і народних мас в історії, особистість і суспільство, роль передових ідей в розвитку суспільства, нерівномірність змін в області свідомості в період переходу від капіталізму до комунізму, рушійні сили розвитку соціалістичного суспільства, комуністичну ідеологію як чинник будівництва комунізму, філософію та політику, соціологію і політику, критику буржуазної соціології та ін.

Помер 8 грудня 1991 року в Москві. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Основні праці

• «Значення особистих здібностей і праці при соціалізмі» (M., 1938);
• «Роль ідей в суспільному розвитку» (M., 1940);
• «Що таке марксистсько-ленінська філософія» (M., 1941);
• «Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння історії» (M., 1946);
• «Історичний матеріалізм як наука» (M., 1949);
• «Форми суспільної свідомості» (M., 1951);
• «Роль передових ідей в розвитку суспільства» (М., 1953);
• «Історичний матеріалізм» (1954; редактор);
• «Основи марксистської філософії» (1962; 6-е видання в 1982; редактор);
• «В. І. Ленін. Біографія» (1963; 7-е видання в 1982, у співавт.);
• «Діалектика сучасного суспільного розвитку» (1966, у спіавт.);
• «Соціологічні проблеми міжнародних відносин» (М., 1970, редактор);
• «Боротьба ідей в сучасному світі» (тт. 1-3, 1975—1978; редактор);
• «Матеріалістична діалектика» (тт. 1-5, 1981—1985; у спіавт.);
• «Марксистсько-ленінська філософія і сучасність» (M., 1982).

Звання

• підполковник

Нагороди

• три ордени Леніна (20.02.1961; 17.09.1975; 20.02.1981)
• орден Жовтневої Революції (19.02.1971)
• орден Трудового Червоного Прапора (8.08.1967)
• орден Дружби народів (20.02.1986)
• два ордени Червоної Зірки (1.07.1944; 12.07.1945)
• орден «Знак Пошани» (27.03.1954)
• орден «Кирило і Мефодій» I ст. (Болгарія, 1971)
• медаль «50 років Монгольської народної революції» (1972).
• Золота медаль «За заслуги перед наукою і людством» (АН Чехословаччини, 1982).
• медалі
• Почесний громадянин міста Арзамаса

Джерела

• Константинов Фёдор Васильевич [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)