Константин Панов
| Константин Панов | |
|---|---|
| болг. Константин Георгиев Панов | |
| Народження |
2 жовтня 1884 Софія |
| Смерть |
1968 ? |
| Країна |
.svg){kind=small} Болгарія |
| Рід військ | Артилерія |
| Освіта | Військове училище Його Княжої Високості |
| Звання | Генерал-лейтенант |
| Війни / битви |
Перша Балканська війна Друга Балканська війна Перша світова війна |
Константин Панов (болг. Константин Георгиев Панов; нар. 2 жовтня 1884, Софія — пом. ? 1968 — болгарський офіцер, генерал-лейтенант артилерії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 2 жовтня 1884 року в Софії. У 1905 році закінчив Військове училище Його Княжої Високості і 2 серпня отримав звання підпоручника, а 1 жовтня 1908 року поручника.
Брав участь в Балканській (1912–1913) і Другій Балканськії війні (1913).
15 жовтня 1912 року отримав звання капітана.
Під час Першої світової війни (1915–1918) служив начальником розвідувального партизанського загону 11-ї піхотної македонської дивізії і 30 травня 1917 році отримав звання майора. Закінчив Військову академію в Росії.
Після війни, 1 квітня 1920 року отримав чин підполковника. У період з 1905 по 1923 роках служив у Школі офіцерів запасу, 1-му планинському артилерійського полку і начальником штабу 1-ї бригади 2-ї піхотної тракійської дивізії. З 1922 до весни 1930 роках займав посаду начальника Військової канцелярії.
6 травня 1926 отримав звання полковника, в 1931 був призначений військовим аташе в Парижі. З 1 травня 1934 — генерал-майор. У 1935 році звільнений з посади. Після його звільнення з 1935 по 1939 роках був начальником Царської канцелярії. Помер у 1968 році.
Сім'я[ред. | ред. код]
Генерал-лейтенант Константин Панов був одружений і мав двох дітей.
Військові звання[ред. | ред. код]
- Підпоручник (2 серпня 1905)
- Поручник (1 жовтня 1908)
- Капітан (15 жовтня 1912)
- Майор (30 травня 1917)
- Підполковник (5 квітня 1920)
- Полковник (6 травня 1926)
- Генерал-майор (1 травня 1934)
- Генерал-лейтенант
Освіта[ред. | ред. код]
- Військове училище Його Княжої Високості (до 1905)
- Військова академія в Росії
Джерела[ред. | ред. код]
- Руменин, Румен. Офицерският корпус в България 1878—1944 г.. Т. 5 и 6. София, Издателство на Министерството на отбраната «Св. Георги Победоносец», 1996. с. 19.