Конференція щодо Північного Льодовитого океану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перша Конференція щодо Північного Льодовитого океану пройшла в Ілуліссаті, Гренландія, з 27 по 29 травня 2008 року. П'ять країн - Канада, Данія, Норвегія, Росія і Сполучені Штати, обговорили ключові питання, пов'язані з Північним Льодовитим океаном. Конференція була важливою, оскільки вирішувалися питання екологічного регулювання, безпеки судноплавства, розвідки корисних копалин, пошуку і видобутку нафти[1]. Перед закінченням конференції учасники проголосили Ілуліссатську декларацію[en][2].

Ця конференція стала першою зустріччю на рівні міністрів п'яти регіональних держав[3]. Її скликали Пер Стіг Мьоллер, міністр закордонних справ Данії, і Ганс Еноксен, прем'єр-міністр Гренландії, після деяких територіальних суперечок щодо Арктики. Як заявляє Меллер: «Ми повинні продовжувати виконувати наші зобов'язання в арктичній зоні, допоки ООН не визначиться, хто отримає права на територію і ресурси регіону. Ми повинні домовитися про правила і вирішити, що робити, якщо зміна клімату дозволить розширити можливості для судноплавства»[4]. «Ми повинні надіслати сигнал нашим народам і решті світу, що п'ять держав узбережжя відповідально підійдуть до можливостей і проблем».

Льодовики Ілуліссата, що тануть, стали доречним тлом для конференції. Країни-учасниці представляли:

Критика[ред. | ред. код]

Включення деяких членів Арктичної ради, в той час як виключення з неї інших (корінні народи, Фінляндія, Швеція та Ісландія) викликала суперечки.

Захищаючи рішення Данії про виключення деяких членів Ради, Томас Вінклер, керівник Департаменту міжнародного права Данії, заявив, що «Зустріч в Ілуліссаті - не противага Арктичній раді. Ми збираємося обговорювати питання, що входять в зону відповідальності п'яти держав узбережжя Північного Льодовитого океану»[8].

Аккалук Лінге, гренландський політик і колишній президент Інуїтської циркумполярної ради[en], висловив свою стурбованість тим, що корінні народи Арктики «маргіналізуються». «Інуїти мають своє розуміння суверенітету»[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ П'ять країн прийняли декларацію про співробітництво в Арктиці. Лента.ру. 29 травня 2008. Архів оригіналу за 2 травня 2010. Процитовано 26 грудня 2009.(рос.)
  2. ↑ THE ILULISSAT DECLARATION, ARCTIC OCEAN CONFERENCE (англ.). Процитовано 26 грудня 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ Summit seeks accord on Arctic sovereignty (англ.). 28 травня 2008. Архів оригіналу за 11 вересня 2009. Процитовано 26 грудня 2009.
  4. ↑ Denmark to Hold Arctic Ocean Conference for Foreign Governments (англ.). 27 травня 2008. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 26 грудня 2009.
  5. ↑ Lawrence, Daina (4 июня 2008). Harper government under fire for 'flip' attitude to food summit in Rome (англ.). THE CANADIAN PRESS. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 26 грудня 2009.
  6. ↑ Arctic Summit in Greenland (англ.). 28 травня 2008. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 26 грудня 2009.
  7. ↑ Russian Minister of Foreign Affairs Sergey Lavrov Attends the Arctic Ocean Conference, Ilulissat, May 28, 2008. МЗС Росії. 29 травня 2008. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 26 грудня 2009.
  8. ↑ Finland, Sweden, Iceland left out (англ.). 21 травня 2008. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 26 грудня 2009.
  9. ↑ GREENLAND: Arctic Powers Duel for Energy Wealth (англ.). Liv Inger Somby. 29 травня 2008. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 26 грудня 2009.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конференція_щодо_Північного_Льодовитого_океану&oldid=25637581