Конюша Руслан Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конюша Руслан Сергійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 8 листопада 1994(1994-11-08)
Україна Україна, Лисичанськ
Смерть 19 липня 2017(2017-07-19) (22 роки)
Україна Україна, Новотошківське
(підрив на міні)
Псевдо «Галіфе»
Військова служба
Роки служби 2014—2015, 2016—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 58 ОМПБр
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Русла́н Сергі́йович Конюша (8 листопада 1994(19941108), м. Лисичанськ, Луганська область, Україна — 19 липня 2017, смт Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1994 року в місті Лисичанськ на Луганщині. Був наймолодшим з чотирьох синів. Здобув середньо-спеціальну освіту. Родина мешкала у місті Олександрівськ, що у кількох кілометрах від Луганська.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності в Києві, де перебував у 2-ій сотні Самооборони Майдану, яка відповідала за 2-гу барикаду та вулицю Грушевського.

З початком російської збройної агресії проти України у віці 19 років пішов добровольцем на фронт захищати рідну Луганщину, у 2014—2015 роках воював в батальйоні МВС «Луганськ-1» та батальйоні «Айдар», позивний «Галіфе» (побратими також називали його «Руслан Луганський»).

З серпня 2015 до травня 2016 року утримувався в СІЗО м. Києва за звинуваченням за ст. 263 КК України («Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами») та ст. 187 («Розбій»)[1], 18 травня 2016 року був звільнений під заставу[2].

В подальшому продовжив військову службу за контрактом.

Старший солдат, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А1376, м. Конотоп, Сумська область.

19 липня 2017 року, близько 18:00, поблизу смт Новотошківське Попаснянського району, під час патрулювання території біля лісопосадки спрацювала стрибаюча осколкова міна ОЗМ-72. Внаслідок вибуху двоє бійців загинули на місці, один дістав важкі поранення, врятувати його життя не вдалось. Ще троє військовослужбовців зазнали поранень. Разом із Русланом загинули молодший сержант Роман Детинченко і старший солдат Ілля Тимофієв[3][4][5][6].

Похований 22 липня на кладовищі села Бобриця Канівського району Черкаської області, куди його родина переїхала з окупованої Луганщини[7][8].

Родина[ред. | ред. код]

Батьки Надія та Сергій Конюші понад 35 років займаються бджолярством. В Олександрівську на Луганщині у них була своя пасіка, 80 % якої було знищено обстрілами. Спочатку родина Конюш переїхала з окупованої території на Полтавщину, а через рік оселилася на Канівщині у селі Бобриця, де почала відроджувати сімейну справу, — вдалося вивезти з Луганщини 30 бджолиних сімей. Справу продовжив син Олексій (брат Руслана) з дружиною Анастасією, — виграли грант та замовили обладнання з Польщі для виготовлення крем-меду, який продають під брендом «Конюшина», планують вихід на міжнародний ринок[9]. Ще один брат Руслана, Максим Конюша, — приватний підприємець, займається доставкою питної води у Канєві та районі, став одним з переможців конкурсу бізнес-проектів «Село: Кроки до розвитку» у 2018 році[10][11].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ухвала суду № 56619605, 22.03.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 30 грудня 2018.
  2. ↑ Ухвала суду № 57734841, 18.05.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 30 грудня 2018.
  3. ↑ Зведення прес-центру штабу АТО за минулу добу станом на 6 годину 20 липня 2017 року [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Міністерства оборони України, 20 липня 2017
  4. ↑ Ніч в зоні відповідальності 58 окремої мотопіхотної бригади виявилася сумною // facebook 58 омпбр, 20 липня 2017
  5. ↑ Міна, що вистрибує, та бойовики в окопах ЗСУ: від чого гинули воїни АТО в найтрагічніший день літа [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 20 липня 2017
  6. ↑ Боєць ЗСУ з Черкащини загинув на Луганщині, де народився 22 роки тому… [Архівовано 1 серпня 2018 у Wayback Machine.] // «Козацький край», 22 липня 2017
  7. ↑ Завтра на Канівщині попрощаються із загиблим бійцем АТО Русланом Конюшою [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «Канос», 21 липня 2017
  8. ↑ На Черкащині прощалися із 22-річним бійцем ЗСУ, родом із Лисичанська [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] // «5 канал», 22 липня 2017
  9. ↑ Диво-крем із меду від родини Конюш [Архівовано 30 квітня 2019 у Wayback Machine.] // «Громади Черкащини», 26 жовтня 2018
  10. ↑ «Заслужили, щоб ваші діти гинули!» Мати загиблого бійця АТО розкрила подробиці скандалу в Каневі [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Обозрєватєль», 8 серпня 2017
  11. ↑ 83 кращих бізнес-проекти буде реалізовано в селах України [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.] // «Аграрії разом», 10 вересня 2018
  12. ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конюша_Руслан_Сергійович&oldid=35071039